Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 2 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2,

Вказаним вироком засуджені

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,несудимий,

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України йому визначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі;

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,несудимий,

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України йому визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,несудимий,

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України шляхом частково складання покарань ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 8 вересня 2007 року близько 24 годин у квартирі АДРЕСА_1, під час сварки нанесли потерпілому ОСОБА_4 численні тяжкі тілесні ушкодження у тому числі і у голову, від яких настала його смерть.

Залишаючи вказану квартиру, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою таємно викрали майно ОСОБА_4 на загальну суму 9 113 гривень, а також таємно викрали сумку з майном ОСОБА_5 на загальну суму 125 гривень.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи вирок в частині доведення винності засуджених, посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 покарання, зокрема, застосування ст. 69 КК України. Крім того вважає, що суд невірно перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 з ч.2 ст. 121 на ч.1 ст. 122 КК України, зазначає, що всі засуджені діяли з єдиним умислом на спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, а тому кваліфікація їх дій має бути однаковою - за ч.2 ст. 121 КК України. Вважаючи, що ОСОБА_2 вчинений більш тяжкий злочин, ніж той, за який його засуджено, прокурор також вказує на м'якість призначеного йому судом покарання.

Крім того, прокурор не погоджується з кваліфікацією дій всіх засуджених за ч.3 ст. 185 КК України, вказуючи на відсутність кваліфікуючої ознаки значна шкода. Зазначає, що у 2007 році значною вважалася шкода, що спричинена на суму від 20 000 до 50 000 гривень, тоді як діями засуджених спричинена шкода на суму 9 113 гривень. Просить скасувати вирок місцевого суду та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також мають бути наведені докази, на яких ґрунтується такий висновок суду з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону, у мотивувальній частині вироку має бути викладений аналіз і оцінка доказів, як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, та висновок суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення.

Проте зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дотримані не були.

Як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було пред'явлене обвинувачення в заподіянні ними умисних тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4, небезпечних для життя в момент заподіяння, групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Обґрунтовуючи свій висновок про перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 з ч.2 ст. 121 на ч.1 ст. 122 КК України, суд зазначив, що ОСОБА_2 наніс потерпілому удари лише у тулуб і виявлені тілесні ушкодження в цій частині тіла експертизою віднесені до середньої ступені тяжкості. При цьому, суд не навів мотивів, з яких вважає, що ОСОБА_2 діяв поза групою осіб.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд необґрунтовано дійшов до висновку про перекваліфікацію дій ОСОБА_2

Крім того, відповідно до п.2 примітки 1 до ст. 185 КК України значна шкода визнається, якщо потерпілому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із Законом України від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) у частині кваліфікації злочинів неоподатковуваний мінімум доходів громадян установлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної відповідно до підпункту 6.1.1 п.6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року, тобто у розмірі, що дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. У 2007 році мінімальна заробітна плата становила 400 гривень, а 50% від цієї суми дорівнює 200 гривень.

Відповідно до ст. 51 КпАП України в редакції від 2 червня 2005 р. викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент скоєння правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, злочином у 2007 році вважалося викрадення чужого майна на суму більше 600 гривень, а значною шкодою у 2007 році було викрадення майна, якщо потерпілому спричинені збитки на суму більше 60 000 грн.

Разом з тим, даючи юридичну оцінку діям засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за вчинення ними таємного викрадення майна групою осіб із спричиненням значної шкоди, суд не звернув увагу на вказані вимоги закону, що потягло невірну кваліфікацію дій засуджених.

У зв'язку з викладеним, вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно дослідити всі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, дати їм належну оцінку, врахувати інші доводи вказані у касаційному поданні прокурора та постановити законне й обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Вирок Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 2 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.