Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 9 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2008 року щодо ОСОБА_1,

Зазначеним вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимий,

- засуджений за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

Також цим вироком задоволений цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 та на її користь з ОСОБА_1 постановлено стягнути 500 гривень витрат на юридичну допомогу і 8 000 гривень моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 25 жовтня 2005 року близько 13 години на подвір'ї свого домогосподарства, що на АДРЕСА_1, під час сварки зі своїм зятем ОСОБА_3, яка перейшла у бійку з особистої неприязні наніс останньому удар вилами в голову, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння у виді проникаючої черепно-мозкової травми, від якої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Апеляційний суд Вінницької області, аналізуючи фактичні обставини справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони у зв'язку з чим своєю ухвалою від 26 березня 2008 року вирок змінив, перекваліфікував його дії з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України та призначив за цією статтею покарання у виді 6 місяців арешту. На підставі ст. 1 п. "г" Закону України "Про амністію" від 9 червня 2007 року апеляційний суд звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 вказує на однобічність та неповноту судового та досудового слідства, вважає, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень її синові ОСОБА_3, а під час досудового та судового слідства були порушені її права - з її вадами слуху та зору вона не могла сама чи через свого представника бути повноцінним учасником судового розгляду, оскільки суд не забезпечив необхідні для цього умови, а при закінченні досудового слідства її не ознайомили, у відповідності до вимог ст. 217 КПК України, з матеріалами справи. Посилається також на те, що апеляційний суд дав неправильну оцінку фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 знаходився у безвихідному становищі. Просить скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) , виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Цих рекомендацій апеляційним судом не враховано при розгляді справи щодо ОСОБА_1 при прийнятті рішення про перекваліфікацію його дій на ст. 124 КК України.

Так, висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень обґрунтовано показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка стверджувала, що ОСОБА_4 повідомив про те, що ОСОБА_1 ударив його вилами в голову, наполягаючи, щоб він повернувся, а також свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким зі слів ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_1 під час розмови про спільне майно, вдарив його вилами у голову; ОСОБА_7, яка підтвердила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сперечались за пилку і у них була бійка, в ході якої ОСОБА_1 відіпхнув ОСОБА_3 гострим кінцем господарських вил у обличчя. Ці та інші докази суд визнав достовірними. Також суд встановив, що для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 на ст. 124 КК України підстав немає, оскільки він боронив спільне майно, а не своє життя і здоров'я під час конфлікту, а тому перевищення меж необхідної оборони не було.

Апеляційний суд, не провівши судового слідства, інакше оцінив докази та зазначив, що ОСОБА_1 був значно слабкішим від потерпілого, захищаючись від його нападу, схопив вила, що стояли поряд, відштовхнув ними ОСОБА_3, поціливши останньому у голову, не передбачаючи при цьому наслідків і сприймаючи дії потерпілого як реальну загрозу його життю. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що удар вилами потерпілому був нанесений з незначною силою.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог кримінально - процесуального закону, не провівши судового слідства та безпосередньо не дослідивши докази, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, а також послався на ті докази, які судом першої інстанції не оцінювалися, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість ухваленого рішення.

У зв'язку з наведеним ухвала суду підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд, провівши судове слідство, має ретельно перевірити зібрані по справі докази в їх сукупності, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, врахувати доводи апеляції потерпілої ОСОБА_2 й прийняти належне рішення згідно з вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі.