Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 08 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка

м.Вінниці, жителька с.Лиман Татарбунар-

ського району Одеської обл.,

така, що судимості не має,

засуджена за ч.1 ст. 164 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1365 гривень.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона, відповідно до рішення Татарбунарського районного суду від 04 жовтня 2005 року була зобов'язана виплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в розмірі 65 гривень щомісячно. З метою ухилення від сплати аліментів вона, як працездатна, умисно з 2005 року та на день розгляду справи не вживала заходів працевлаштування на постійну роботу і отримання заробітку, з якого мала б можливість сплачувати аліменти, однак мала періодичні заробітки, забезпечуючи таким чином себе та свою родину.

Внаслідок таких дій ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дочки за період з листопада 2005 року по серпень 2007 року склала 1365 гривень, що підтверджувалось розрахунком державної виконавчої служби Татарбунароського районного управління юстиції, де знаходилось виконавче провадження по примусовому виконання рішення Татарбунарського районного суду від 04 жовтня 2005 року.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності винності та кваліфікації дій засудженої, посилається на неправильне застосування кримінального закону. З цих підстав просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів) підтверджується сукупністю зібраних в установленому законом порядку та належно досліджених у судовому засіданні доказів, і такі висновки суду у касаційному поданні не оспорюються.

Рішення ж суду про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по сплаті аліментів не відповідає вимогам закону.

При постановленні такого рішення суд залишив поза увагою рішення

Татарбунарського районного суду від 04 жовтня 2005 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в розмірі 65 гривень щомісячно, і всупереч п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України допустив по суті повторне стягнення цих же коштів.

Тому вирок суду щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову підлягає скасуванню із закриттям в цій частині провадження у справі.

Будь-яких інших підстав для зміни чи скасування постановлених по справі судових рішень не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 08 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати, а справу в цій частині закрити.

В решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.