розглянула в судовому засіданні в м.Києві 27 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м.Луганська від 16 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 15 січня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м.Луганська, житель с.Розкішне Лутугінського району Луганської обл., такий, що судимості не має,

засуджений:

за ч.5 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки, без конфіскації майна;

за ч.3 ст. 209 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік 6 місяців, без конфіскації майна;

за ч.2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки, без конфіскації майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженка с.Ромацево Тульської обл., РФ, жителька с.Розкішне Лутугінського району Луганської обл., така, що судимості не має,

за ч.5 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки, без конфіскації майна;

за ч.3 ст. 209 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік, без конфіскації майна;

за ч.2 ст. 366 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України вона звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженець м.Баку, житель м.Луганська, такий, що судимості не має, засуджений за ч.2 ст. 367 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

За ч.5 ст. 191 КК України ОСОБА_3 виправданий.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 січня 2008 року з вироку виключено рішення суду про призначення ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст. 69 КК України. В решті вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими у тому, що вони, за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, в період з 20 травня 1997 року по 19 березня 2004 року, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, незаконно привласнили та розтратили чуже майно - чотири зернозбиральних комбайни "Erntemeister-525" з зерновими жатками і транспортними візками та додатковим обладнанням до них, яке належало "MDW Maehdrescherwerke GmbH" (Німеччина) на загальну суму 1129763, 8 грн.; здійсненні фінансової операції та укладення угоди з цим майном, яке одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; у вчиненні дій, спрямованих на приховування і маскування незаконного походження такого майна, прав на нього та джерела його походження; у володінні і використанні майна, отриманого внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах; у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, а ОСОБА_5 - у вчиненні службової недбалості.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вважає, що обвинувачення побудоване на припущеннях, ухвала апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 367 КК України. Також зазначає, що суд призначив засудженому надто суворе покарання. З цих підстав просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 366 КК України на ст. 367 КК України, призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, звільнити від його відбування на підставі Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 (955-16) року.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що висновки суду про відсутність в діях засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ознак вчинення злочинів організованою групою не відповідають фактичним обставинам справи, також він не погоджується з занадто м'якою мірою покарання, призначеною засудженим. З цих підстав просить судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційну скаргу захисника частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.

Однак, як видно з матеріалів кримінальної справи, ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону при її розгляді судом дотриманні не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не дослідженні, частина їх досліджена з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку. Суд також порушив вимоги кримінально-процесуального закону і щодо складання вироку, зокрема його мотивувальної частини.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного з засуджених, з зазначенням мотивів з яких суд відкидає інші докази. Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.

Як видно із вироку суду, обвинувачення, яке визнане судом доведеним, щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 сформульовано не чітко і не конкретно, воно є надто об'ємним та юридично не вмотивованим, містить лише інформацію про придбання, використання, розкомплектацію сільськогосподарської техніки, її передачу з балансу на баланс від однієї організації до іншої, без визначення ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони складів злочинів, за які засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх кваліфікуючих ознак.

Не дотримані також судом вимоги кримінально-процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів по справі. Суд у вироку має зазначити джерело доказу, фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні бути викладені в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви в їх достовірності.

У вироку суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд перерахував докази, в тому числі і ті, які не досліджував, коротко розкрив зміст лише частини доказів, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються. Тобто суд в обґрунтування своїх висновків щодо винності засуджених не проаналізував докази у справі і фактично не дав їм ніякої оцінки.

Крім того, відповідно до ст. 257 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Лише після безпосереднього дослідження доказів суд може посилатись на них у вироку на обґрунтування своїх висновків. Порядок допиту свідків та потерпілих в судовому засіданні встановлено ст.ст. 303, 308 КПК України, а ст. 306 КПК України передбачено, що оголосити показання свідка і потерпілого, дані ними під час дізнання чи досудового слідства, суд може з власної ініціативи або за клопотанням учасників процесу у випадках наявних суперечностей між показаннями, даними у суді та під час слідства, неявки в судове засідання свідків або потерпілих, якщо явка їх з тієї чи іншої причини є неможливою, а також в інших передбачених законом випадках.

В порушення зазначених вимог закону суд не навів даних про своєчасне та належне повідомлення свідків про їх виклик у судове засідання та не з'ясував причини неявки, оголосив показання більше 35 свідків на досудовому слідстві і послався на них у вироку в обґрунтування обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обгрунтованість постановленого у справі вироку.

Ці порушення не були усунуті при апеляційному розгляді справи. Ухвала суду апеляційної інстанції фактично є копією вироку суду першої інстанції і не відповідає вимогам ст. 377 КК України, у ній не наведено доводи, з яких були відхилені подані на вирок суду апеляції прокурора та засуджених.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Інші доводи, які наведені у касаційному поданні прокурора та у касаційній скарзі захисника, слід перевірити при новому розгляді справи, а також необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного і об'єктивного розгляду обставин справи, докази дослідити відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, дати їм належну оцінку і постановити законний та обґрунтований вирок.

головуючого	Міщенка С.М.,
суддів	Пекного С.Д. і Таран Т.С.