Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою судді Хустського районного суду Закарпатської області Кеміня В.Д. на окрему ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2007 року щодо нього.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

засуджено за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2007 року вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Окремою ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2007 року звернуто увагу голів апеляційного суду Закарпатської області, Хустського районного суду Закарпатської області та ради суддів Закарпатської області на неналежне ставлення суддів Кеміня В.Д. та Савицького С.А. до виконання своїх службових обов'язків.

У вказаній окремій ухвалі колегія суддів указує на те, що, не зважаючи на приписи ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 4 липня 2006 року, якою скасовано вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2006 року з мотивів безпідставного застосування до ОСОБА_1 при призначенні покарання ст. 69 КК України, цим же судом вироками від 8 серпня 2006 року, постановленого під головуванням судді Кеміня В.Д., та від 17 травня 2007 року, постановленого під головуванням судді Савицького С.А., усупереч ст. 374 КПК України ОСОБА_1 за ч.3 ст. 286 КК України знову призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

У касаційній скарзі суддя Хустського районного суду Закарпатської області Кемінь В.Д. просить окрему ухвалу щодо нього скасувати, посилаючись на те, що вирок, постановлений під його головуванням, яким засудженому ОСОБА_1 за ч.3 ст. 286 КК України призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, скасовано у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, а не через безпідставне застосування ст. 69 КК України. Вказує на незаконність окремої ухвали щодо нього з огляду ще й на те, що вона винесена у зв'язку із переглядом та скасуванням вироку, постановленого під головуванням судді Савицького С.А., а вирок, постановлений під його головуванням, предметом даного апеляційного провадження не був.

Заслухавши доповідача, прокурора, який, просив скаргу судді Кеміня В.Д. залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга судді Кеміня В.Д. підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.- 23-2 КПК України, окрему ухвалу (постанову) може бути винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоячим судом.

Як убачається з окремої ухвали, суд апеляційної інстанції розцінив як порушення вимог ч.7 ст. 374 КПК України постановлення під головуванням судді Кеміня В.Д. вироку від 8 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1, яким останнього засуджено за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, оскільки ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 4 липня 2006 року вирок цього ж суду від 15 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 286 КК України скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на безпідставність застосування ст. 69 КК України.

Проте, вивченням матеріалів справи встановлено наступне.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2006 року, постановленим під головуванням судді Довжанина М.М., засуджено ОСОБА_1 за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 4 липня 2006 року вказаний вирок скасовано й справу направлено на новий судовий розгляд у зв'язку з безпідставним застосуванням ст. 69 КК України.

В подальшому при новому судовому розгляді постановленим під головуванням судді Кеміня В.Д. вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 8 серпня 2006 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28 листопада 2006 року цей вирок також скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же місцевий суд в іншому складі суду. Підставами для скасування вказаного вироку суд апеляційної інстанції вказав істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, а саме, порушення ст. 299 КПК України щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні, та ст. 257 КПК України щодо безпосередності їх дослідження.

Вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2007 року, постановленим під головуванням судді Савицького С.А., ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Цей вирок апеляційний суд 18 вересня 2007 року скасував й справу направив на новий судовий розгляд, визнавши, що судом першої інстанції порушено вимоги ч.7 ст. 374 КПК України, оскільки ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 4 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано у зв'язку із незаконним призначенням засудженому покарання нижче найнижчої межі. Одночасно апеляційний суд виніс окрему ухвалу щодо суддів Кеміня В.Д. та Савицького С.А., які при повторному розгляді справи не виконали вказівки апеляційного суду, викладені в ухвалі від 4 липня 2006 року.

Разом із тим, апеляційний суд, вказуючи в окремій ухвалі на невиконання вказівок суду вищої інстанції суддею Кемінем В.Д., який незважаючи на скасування попереднього вироку щодо ОСОБА_1, в тому числі й у зв'язку із безпідставним застосуванням ст. 69 КК України, не врахував, що з таких підстав вирок, постановлений під головуванням саме судді Кеміня В.Д., не скасовувався, а тому висновок апеляційного суду про порушення вказаним суддею вимог ч.7 ст. 374 КПК України, є необґрунтованим.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи, окрема ухвала щодо судді Кеміня В.Д. винесена в ході апеляційного перегляду вироку, постановленого під головуванням судді Савицького С.А., що свідчить про те, що апеляційний суд вийшов за рамки апеляційного провадження по справі й дав оцінку не лише судовому рішенню, яке було предметом оскарження, а вже скасованому судовому рішенню.

Виходячи із наведеного, твердження суду апеляційної інстанції про порушення суддею Кемінем В.Д. при розгляді даної кримінальної справи вимог ст. 374 КПК України, є безпідставними.

Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає, що в порядку ст. 395 КПК України окрема ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2007 року підлягає скасуванню в повному обсязі.

Оскільки вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 8 серпня 2006 року, постановлений під головуванням судді Кеміня В.Д., не скасовувався у зв'язку із м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання, при новому розгляді справи суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 375 КПК України не вправі був посилити засудженому покарання.

З огляду на це, порушень вимог ч.7 ст. 374 КПК України суддею Савицьким С.А. при повторному розгляді справи, про які йдеться в окремій ухвалі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України,

касаційну скаргу судді Хустського районного суду Закарпатської області Кеміня В.Д. задовольнити.

Окрему ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 18 вересня 2007 року щодо судді Кеміня В. Д. та в порядку ст. 395 КПК України щодо судді Савицького С.А. скасувати.