Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 13 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця с. Кам'янка Олевського району Житомирської області, судимого 25 квітня 2006 року Олевським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк на 2 роки 6 місяців із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 грудня 2007 року приблизно о 22 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу проник у салон автомобіля марки "ВАЗ-2107", звідки повторно таємно викрав майно, належне ОСОБА_2, на загальну суму 3735 гривень.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу просить направити на новий судовий розгляд. Мотивує це тим, що мотивувальна частина вироку не відповідає ст. 334 КПК України, оскільки суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, не зазначив кваліфікуючої ознаки, а у вступній частині цього вироку суд послався на погашену у встановленому законом порядку судимість. Зазначає, що у порушення вимог ч. 4 ст. 67 КК України суд врахував як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину повторно.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановлення вироку регулюється нормами, передбаченими Главою 28 КПК України (1001-05) . Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Постановляючи його, суд повинен вирішити питання, передбачені ст. 324 КПК України, зокрема, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений.

Згідно ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

При постановленні оскаржуваного вироку судом не було дотримано зазначених норм кримінально-процесуального закону. Дослідивши та оцінивши в судовому засіданні докази по кримінальній справі в їх сукупності, суд кваліфікував дії підсудного за ч. 2 ст. 185 КК України, не вказавши кваліфікуючих ознак вчиненого злочину, та не навівши їх і при формуванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.

У зв'язку з тим, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 постановлено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, він підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно вжити передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 13 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.