розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 і захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 червня 2008 року.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 квітня 2008 року

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Хмелівка Городоцького району

Хмельницької області, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі; за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця с. Петрашівка Віньковецького району

Хмельницької області, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі; за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.; із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 500 грн. та 1 200 грн. - моральної шкоди.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого не оскаржені.

За вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, 23 квітня 2007 року приблизно о 21 год. 30 хв. неповнолітні ОСОБА_3 і ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, вчинили розбійний напад на ОСОБА_5, в результаті чого спричинили їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я. При цьому засуджені заволоділи майном та грошима потерпілої на загальну суму 943 грн.

8 травня 2007 року приблизно о 19 год. 30 хв. неповнолітні ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_6, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території старого кладовища по вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому, відкрито заволоділи майном і грошима ОСОБА_4 на загальну суму 2 152 грн.

24 травня 2007 року приблизно о 13 годині неповнолітній ОСОБА_3, перебуваючи біля спорткомплексу "Олімп" по вул. Чорновола у м. Хмельницькому, відкрито викрав у малолітнього ОСОБА_7 мобільний телефон та інше майно, а всього на загальну суму 413 грн.

25 травня 2007 року приблизно о 9 год. 20 хв. неповнолітній ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку АДРЕСА_1, відкрито викрав у ОСОБА_8 золотий кулон, вартістю 1 000 грн.

Того ж дня, приблизно о 9 год. 50 хв. біля "Філармонії", що по вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому, неповнолітній ОСОБА_3 відкрито викрав у ОСОБА_9 золотий ланцюг, вартістю 1 600 грн.

Крім того, 24 травня 2007 року приблизно о 23 год. 30 хв. неповнолітній ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля скверу по вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому, вчинив спробу відкрито заволодіти мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_10, але внаслідок опору потерпілої не довів свій намір до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24 червня 2008 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 посилається на те, що обвинувачення щодо нього, визнане судом доведеним, у вироку не сформульовано і не конкретизовано, також не визначено кваліфікуючі ознаки вказаних у вироку складів злочинів, ступінь винності кожного з підсудних та їх роль у вчиненні злочинів. Зазначає, що місцевий суд у вироку лише перерахував докази, коротко розкрив їх зміст, не зазначаючи при цьому, які обставини ними підтверджуються або спростовуються. Вважає, що кваліфікація його дії за епізодом розбою є невірною, оскільки він із ОСОБА_1 домовлявся вчинити пограбування і до потерпілої він не застосовував насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, у зв'язку з чим його дії за цим епізодом необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України. Стверджує, що внаслідок невірної кваліфікації його дій, суд призначив йому надто суворе покарання. Крім того, вказує на те, що судом було невірно вирішено цивільний позов потерпілої ОСОБА_4, оскільки вказаний позов був заявлений до ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_1, а моральна шкода стягнута тільки з ОСОБА_3 Заперечує доведеність винуватості у вчиненні замаху на пограбування ОСОБА_10 Також зазначає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення не звернув уваги та, залишаючи апеляцію захисника без задоволення, не дав вичерпної відповіді на всі доводи, наведені у ній.

Як убачається зі змісту касаційної скарги ОСОБА_3, у ній порушується питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 посилається на те, що судом поверхово досліджено епізод пограбування ОСОБА_5, належним чином не з'ясовано питання, хто саме з нападників спричинив потерпілій тілесне ушкодження. Стверджує, що саме дії ОСОБА_3 призвели до перелому плечової кістки ОСОБА_5, а тому дії ОСОБА_1 за цим епізодом мають бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України. Також зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні пограбування ОСОБА_4 недоведена, а тому вирок у цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі. Вказує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 залишив поза увагою те, що він не був ініціатором учинення злочинів, вчинив злочини у неповнолітньому віці, щиро розкаявся у вчиненому та сприяв розкриттю злочинів. Крім того посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд не дотримався вимог ч. 4 ст. 68 КК України. Просить пом'якшити покарання ОСОБА_1 та застосувати ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення законного представника, який підтримав касаційну скаргу, пояснення прокурора, який вважав, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає; касаційна скарга захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за епізодами відкритого заволодіння майном ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 у касаційній скарзі не заперечується.

Посилання у касаційних скаргах на те, що за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_5, суд дав неправильну оцінку доказам та безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки засуджені не застосовували до потерпілої насильство, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, зокрема, послідовними показаннями потерпілої, з яких убачається, що нападників було двоє. Спочатку ОСОБА_3 почав виривати у неї сумочку, а потім до його дій приєднався і ОСОБА_1; оскільки вона чинила опір і не віддавали сумку, то вони виривали сумку до тих пір, поки від неї не відірвались ручки, після чого засуджені, заволодівши сумкою, втекли з місця події; показаннями самих засуджених, які не заперечували факту заволодіння майном потерпілої, за вказаних нею обставин; даними судово-медичної експертизи, з яких убачається, що у потерпілої були виявлені наступні тілесні ушкодження: крововилив м'яких тканин лівого плечового поясу, закритий перелом бугристої лівої плечової кістки, які могли утворитися при вивертанні руки в плечовому суглобі і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що засуджені, діючи за попередньою змовою групою осіб, застосовуючи насильство, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинили напад на потерпілу з метою заволодіння її майном та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 і ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України.

Посилання засудженого ОСОБА_3 в касаційній скарзі на те, що він не вчиняв замаху на відкрите заволодіння майном потерпілої ОСОБА_10, а засуджений ОСОБА_1 на початку досудового слідства його обмовив, спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_10 із яких убачається, що 24 травня 2007 року близько 23 години 30 хвилин, коли вона йшла по парку, розташованому по вул. Сковороди у м. Хмельницькому, та розмовляла по мобільному телефону, то хтось ззаду намагався вирвати у неї з рук мобільний телефон, але вона стала чинити опір, кричати. У цей же час поряд з ними проходив якийсь чоловік, побачивши якого, нападник відпустив її та втік; показаннями ОСОБА_1 на досудовому слідстві за участю захисника, з яких убачається, що в кінці травня 2007 року після 23 години він разом із ОСОБА_3 перебував у парку. Побачивши жінку, яка розмовляла по мобільному телефону, ОСОБА_3 запропонував йому пограбувати жінку, але він (ОСОБА_11) відмовився. Тоді ОСОБА_3 сам побіг в сторону жінки та, повернувшись через деякий час, повідомив, що не зміг заволодіти мобільним телефоном, оскільки жінка чинила опір і поряд несподівано з'явився якийсь чоловік.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів показання потерпілої ОСОБА_10 і наведені показання ОСОБА_1 та свідчили, що вони обмовляють ОСОБА_3, по справі не встановлено, не вказує на такі обставини і ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі.

Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_3злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не брав участі у пограбуванні потерпілої ОСОБА_4 є безпідставними та спростовуються послідовними показаннями засудженого ОСОБА_6, з яких убачається, що у пограбуванні потерпілої брав участь і ОСОБА_1, який згідно попередньої домовленості, залишився на чатах та спостерігав за тим, щоб ніхто не завадив йому (ОСОБА_6) та ОСОБА_3 заволодіти майном ОСОБА_4 Після пограбування вони разом продали відібраний у потерпілої мобільний телефон за 300 грн., які порівну розділили між собою. Зазначені обставини підтвердив і засуджений ОСОБА_3, вказавши, що після пограбування та продажу мобільного телефону за 300 грн. кожний з них отримав по 100 грн.

Підстав вважати наведені показання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 недостовірними немає.

Проаналізувавши наведені докази у сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_3 про те, що вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, є безпідставними.

У відповідності до вимог ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку повинно міститися формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів злочину.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, у ній зазначені всі наведені обставини, а засуджений ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України.

Те, що у мотивувальній частині вироку не зазначено окремо кваліфікацію дій ОСОБА_3 не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку.

Посилання ОСОБА_3 на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України також є безпідставними та спростовуються змістом ухвали, у якій зазначені підстави, через які залишена без задоволення апеляція захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_3

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_3 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, і підстав для пом'якшення призначеного йому покарання не вбачається.

Разом із тим, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд не дотримався вимог ст. 68 КК України, про що правильно зазначено у касаційній скарзі захисника.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 68 КК України при призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер і ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.

Цих вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не дотримався та не врахував, що він не був ініціатором вчинення злочинів, його роль у вчиненні грабежу щодо потерпілої ОСОБА_4 була другорядною.

Крім того, всупереч вимог ст. 67 КК України, суд не визнав обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, те, що він вчинив злочини, будучи неповнолітнім.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягається вперше, раніше ні в чому осудному помічений не був, навчався, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочинів.

Враховуючи наведене, зокрема, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 186 КК України, а також пом'якшити призначене судом за ч. 2 ст. 187 КК України покарання та за сукупністю злочинів.

Також суд допустив помилку при встановленні іспитового строку засудженому ОСОБА_6

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вчинив злочини, будучи неповнолітнім.

За таких обставин, суд, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням та встановлюючи іспитовий строк, повинен був керуватися ст. 104 КК України, згідно з якою іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Установивши ОСОБА_6 іспитовий строк тривалістю 3 роки, суд порушив вимоги кримінального закону, а тому в цій частині вирок підлягає зміні у порядку, передбаченому ст. 395 КПК України.

Що стосується посилань у касаційній скарзі ОСОБА_3 про неправильне вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4, то вони є необґрунтованими.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_4, суд виходив з положень ст. 1182 Цивільного кодексу України про те, що шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за рішенням суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 з м і н и т и.

Застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити ОСОБА_1 призначене за ч. 2 ст. 186 КК України покарання до 2 років 10 місяців позбавлення волі. Пом'якшити ОСОБА_1 призначене за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 3 роки позбавлення волі.

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Гошовської Т.В., Кривенди О.В.
за участю прокурора	Кравченко Є.С.
законного представника	ОСОБА_13
засудженого	ОСОБА_1