Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Магдебург, Німеччина, громадянина України,

раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця м. Києва, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

уродженця м. Києва, громадянина України,

не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за те, що вони 17 січня 2008 року приблизно о 13 годині, за попередньою змовою між собою, з метою відкритого викрадення грошей у студентів, направились до Київського ліцею № 9, що по вул. Машиністівській, 1-б у м. Києві. Перебуваючи на території вказаного ліцею ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за обставин, детально викладених у вироку, вчинили відкрите викрадення у неповнолітнього ОСОБА_4 мобільного телефону "Нокіа 6233", вартістю 980 грн., із сім-картою оператора, вартістю 25 грн.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор порушує питання про зміну постановленого щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судового рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому посилається на те, що оскільки засуджені визнали вину, щиро розкаялися та добровільно відшкодували завдані збитки, а також за відсутності обставин, що обтяжують покарання, то, відповідно до вимог ст. - 69-1 КК України, призначене їм покарання не повинно перевищувати 2/3 максимального строку ч. 2 ст. 186 КК України, а саме 4 роки. Крім того зазначає, що, призначаючи покарання ОСОБА_3, який вчинив зазначений у вироку злочин у неповнолітньому віці, місцевий суд, на порушення вимог ст. 104 КК України, встановив йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України доказами, яким суд дав належну оцінку, є обґрунтованими і у касаційному поданні не оспорюються.

Дії засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційному поданні.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні покарання засудженим, то вони, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу.

При призначенні покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував обставини вчинення ними злочину, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засуджених, з яких убачається, що вони за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, раніше не судимі, щиро розкаялися у вчиненому, добровільно відшкодували шкоду, і обгрунтовано дійшов висновку про їх звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, суд неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до вимог ст. - 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, і це встановив суд, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнали вину, щиро розкаялися у вчиненому, добровільно відшкодували шкоду, обставин, що обтяжують покарання, не було встановлено.

Санкцією ч. 2 ст. 186 КК України передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, а тому, з урахуванням вищезазначених обставин, строк призначеного ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання не повинен був перевищувати 4 років.

Крім того, суд, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, порушив вимоги ч. 3 ст. 104 КК України, відповідно до якої іспитовий строк неповнолітньому встановлюється тривалістю від одного до двох років.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і на момент вчинення злочину (17 січня 2008 року) був неповнолітнім.

Отже, встановивши ОСОБА_3 іспитовий строк тривалістю 3 роки, суд зазначених вимог кримінального закону не дотримався.

За таких обставин, суд допустив неправильне застосування кримінального закону, а це, відповідно до п. 2 ст. 398 КПК України, є підставою для зміни вироку.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 395- 396 КПК України, колегія суддів-

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з м і н и т и.

На підставі ст. - 69-1 КК України знизити ОСОБА_1 призначене за ч. 2 ст. 186 КК України покарання до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі ст. - 69-1 КК України знизити ОСОБА_2 призначене за ч. 2 ст. 186 КК України покарання до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі ст. - 69-1 КК України знизити ОСОБА_3 призначене за ч. 2 ст. 186 КК України покарання до 4 років позбавлення волі. На підставі статей 75, 104 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням та знизити встановлений судом іспитовий строк з 3 років до 2 років з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті вирок суду залишити без зміни.