Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 квітня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку та мешканку м. Рубіжне Луганської області,

громадянку України,

раніше судиму 20 серпня 2002 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком на 1 рік, -

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 20 серпня 2002 року і остаточно визначено 5 років 3 місяці позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 приблизно 10 листопада, 26 листопада, 2 грудня, 21 грудня та 23 грудня 2002 року у денний час, діючи умисно, з корисних міркувань, перебуваючи в районі перехрестя вулиць Леніна та Померанчука у м. Рубіжному Луганської області, у невстановленої слідством особи придбавала за 125 грн. просочений опієм відрізок медичного бинту, а 23 грудня ще й макову солому, після чого переносила його за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, де з вказаного бинту виготовляла особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований з метою подальшого збуту, який незаконно зберігала у своїй квартирі.

Крім того, 11, 15 і 28 листопада 2002 року у ранковий час ОСОБА_1 за місцем свого проживання незаконно збула ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований у кількості по 1,5 см куб. за 6 грн.

24, 26, 27 листопада 2002 року у ранковий час ОСОБА_1 за місцем свого проживання незаконно збула у борг ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований кількості по 10 см куб., а також 21 і 23 грудня 2002 року у ранковий час за місцем свого проживання ОСОБА_1 незаконно збула ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований у кількості відповідно 2,5 см куб. за 10 грн. та 1,5 см куб. за 6 грн.

9 та 11 грудня 2002 року ОСОБА_1 у ранковий час за місцем свого проживання незаконно збула ОСОБА_4 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований у кількості відповідно 3 см куб. за 12 грн. та 4 см куб. за 16 грн.

12 грудня 2002 року у ранковий час ОСОБА_1 за місцем свого проживання незаконно збула ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований у кількості 4 см куб. за 16 грн.

23 грудня 2002 року у ранковий час ОСОБА_1 за місцем свого проживання незаконно збула ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований у кількості 2 см куб. за 8 грн.

Крім того, 23 грудня 2002 року приблизно з 18 до 19 години працівники міліції у ході проведення обшуку виявили та вилучили у ОСОБА_1 за місцем її проживання поліетиленовий пакет з висушеною речовиною рослинного походження, яке є особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою, вагою 17,7 г, флакон з рідиною темно-коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, сухою вагою 0,8 г, а також оцет ну кислоту та 6 відрізків медичного бинту, які використовувалися для приготування екстракційного опію.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, порушує питання про скасування постановленого щодо неї вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що місцевий суд, постановивши щодо ОСОБА_1 вирок, приєднавши при цьому на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково невідбуте покарання за попереднім вироком, порушив вимоги ч ст. 14 Європейської Конвенції "Про видачу правопорушників" (1957 року), оскільки видана особа не може засуджуватись ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 Конституції України ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" (1906-15) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, ратифікованої Верховною Радою України згідно із Законом України від 16 січня 1998 року № 43/98-ВР (43/98-ВР) , передбачено, що видана особа не може переслідуватися та засуджуватися ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Як убачається з матеріалів справи, постановою дізнавача Рубіжанського МВ УМВС України від 25 грудня 2002 року та постановами слідчого СВ Рубіжанського МВ УМВС України від 20 січня, 10 лютого і 12 лютого 2003 року щодо ОСОБА_1 були порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, частинами 1, 2 ст. 306 КК України.

Під час провадження справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини втекла з постійного місця проживання, у зв'язку із чим 22 квітня 2003 року її було оголошено у розшук (а. с. 310).

За результатами розшуку ОСОБА_1 було затримано у м. Москві Російської Федерації.

На запит МВС України про видачу ОСОБА_1 для притягнення її до кримінальної відповідальності за пред'явленим обвинуваченням Генеральною прокуратурою Російської Федерації було прийнято рішення про видачу ОСОБА_1 для притягнення її до кримінальної відповідальності за незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту і незаконний збут наркотичних засобів і залишено без задоволення вимоги про видачу ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне придбання, зберігання і виготовлення без мети збуту наркотичного засобу - ацетильованого опію, оскільки розмір вказаного засобу (у сухому залишку) не був конкретизований, а саме діяння, що виразилося у вживанні ОСОБА_1 опію, не є кримінально караним. Крім того, ОСОБА_1 не підлягала видачі за використання засобів, добутих від незаконного обігу наркотичних засобів, у зв'язку з тим, що у російському кримінальному законі вказане діяння не утворює складу злочину.

Проте зазначені вимоги залишилися поза увагою суду.

Так, Ковельський міськрайонний суд Волинської області, всупереч зазначеному рішенню про екстрадицію, вироком від 14 квітня 2008 року призначив ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці, на що згоди запитуваної сторони не було, чим порушив вимоги ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників та вийшов за межі домовленості між Російською Федерацією й Україною.

Отже, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушенням норм міжнародного законодавства зазначений вирок підлягає зміні.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 14 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 з м і н и т и.

Виключити з вироку рішення про призначення засудженій покарання на підставі ст. 71 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі.