Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 135 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.), ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.).

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 15 липня 2007 року приблизно о 22 год. 20 хв., не маючи права керувати транспортним засобом, в темну пору доби на неосвітленій ділянці вулиці рухався на мотоциклі ЯВА-350, державний номер НОМЕР_1, по вул. Артема в м. Часів Яр Донецької області й у порушення п.п. 12.4, 12.9, 12.3 Правил дорожнього руху України перевищив максимально допустиму швидкість руху транспортних засобів в межах населеного пункту та здійснив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_2, яка переходила проїжджу частину, в результаті чого їй заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Після наїзду мотоциклом на ОСОБА_2 ОСОБА_1 зник з місця події, залишивши без допомоги потерпілу, яка перебувала у небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, який для він для неї створив.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступені тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання, заперечення на нього захисника та законного представника потерпілої, колегія суддів уважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора в касаційному поданні про те, що призначене ОСОБА_1 покарання, не відповідає ступені тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості, ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із ст. 69 КК України при вирішенні судом питання про можливість призначення винній особі покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статі) Особливої частини цього Кодексу, суд зобов'язаний установити декілька обставин, що пом'якшують покарання, й умотивувати яким чином вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Цих вимог закону не враховано судом при призначенні засудженому покарання.

Як убачається з вироку, суд, стверджуючи про можливість призначення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України на підставі ст. 69 КК України більш м'якого покарання, ніж встановлено санкціями цих законів, виходив з того, що засуджений повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся, матеріальну та моральну шкоду відшкодував повністю, за місцем проживання до вчинення злочину характеризувався позитивно. Урахував суд і позицію потерпілої та її законного представника, які просили суд не позбавляти підсудного свободи.

Разом із тим, суд не мотивував у вироку яким чином вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів. Тому висновок суду про можливість застосування до засудженого більш м'якого покарання, ніж передбачено санкціями законів, за якими кваліфіковано його дії, не можна визнати переконливими.

Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) "Про практику призначення кримінального покарання", визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Однак, суд, призначаючи покарання, не взяв до уваги встановлені ним конкретні обставини справи. Зокрема, суд визнав, що дорожньо - транспортна подія сталася внаслідок грубого порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а саме, засуджений керував мотоциклом, не маючи права керувати транспортним засобом, рухався у стані алкогольного сп'яніння в темну пору доби в населеному пункті з перевищенням допустимої швидкості, а після наїзду на потерпілу зник з місця події.

Призначаючи за таких обставин найм'якіше з усіх видів передбаченого кримінальним законом покарання, суд фактично урахував їх формально, як і обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду погоджується із доводами касаційного подання про безпідставність обрання засудженому покарання у виді штрафу і вважає, що таке покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчиненню нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами, а тому є явно несправедливим внаслідок м'якості.

У зв'язку із наведеним вирок суду відповідно до ст.ст. 398, 371 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку й при доведеності винності ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих злочинів призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.