Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 20 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2007 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку міста Сирдар'я (Республіка Узбекистан), мешканку міста Керчі Автономної Республіки Крим, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

За ч. 1 ст. 209 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю її участі в злочині.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_3 15 гривень; ОСОБА_4 20 гривень; ОСОБА_5 24 гривні; ОСОБА_6 10 гривень; ОСОБА_7 258 гривень; ОСОБА_8 325 гривень; ОСОБА_9 200 гривень; ОСОБА_10 270 гривень; ОСОБА_11 260 гривень; ОСОБА_12 208 гривень; ОСОБА_13 660 гривень; ОСОБА_14 810 гривень; ОСОБА_16 194 гривні; ОСОБА_17 1 800 гривень; ОСОБА_15 гривень; ОСОБА_18 1 890 гривень; ОСОБА_19 208 гривень; ОСОБА_20 20 гривень; ОСОБА_21 280 гривень; ОСОБА_2340 гривень.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона з 01 жовтня 2003 року по 14 квітня 2004 року видавала себе за власника ринку, розташованого на вулиці Ульянових 1-б та провулку Юннатів у місті Керчі, й під виглядом сплати ринкового збору шляхом обману заволоділа майном потерпілих на загальну суму 9 377 гривень.

Зокрема, за викладених у вироку обставин вона заволоділа грошима потерпілих ОСОБА_7 на суму 258 гривень; ОСОБА_9 - 200 гривень; ОСОБА_10 - 270 гривень; ОСОБА_11 - 260 гривень; ОСОБА_12 - 208 гривень; ОСОБА_13 - 660 гривень; ОСОБА_14 - 810 гривень; ОСОБА_18 - 1 890 гривень; ОСОБА_19 - 208 гривень; ОСОБА_16 - 194 гривні; ОСОБА_17 - 1 800 гривень; ОСОБА_15 - 2 200 гривень; ОСОБА_21 - 280 гривень;ОСОБА_22 - 195 гривень; ОСОБА_8- 325 гривень; ОСОБА_20 - 20 гривень; ОСОБА_23- 40 гривень; ОСОБА_3 - 15 гривень; ОСОБА_5 - 24 гривні; ОСОБА_4 - 20 гривень; Урбан - 20 гривень; ОСОБА_6 - 10 гривень.

За обвинувальним висновком ОСОБА_1 також обвинувачувалася у тому, що протягом того ж проміжку часу легалізувала здобуті внаслідок обману гроші шляхом оплати ними орендної плати, ринкового збору та витрат на впорядкування території ринку.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що за наявних у справі доказів суд незаконно виправдав засуджену за ч. 1 ст. 209 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину. Твердить, що судове слідство проведено неповно, однобічно та без урахування вказівок суду касаційної інстанції. Вказує, що засуджена в установленому порядку набула право власності на земельну ділянку та сплачувала орендну плату за користування нею. Поза увагою суду залишилися показання ряду потерпілих про те, що працівники міліції примушували їх свідчити проти засудженої.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Колесниченка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню частково.

Дана кримінальна справа розглядалась судами першої інстанції неодноразово.

Попереднім вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1 було засуджено за те, що вона шляхом обману і зловживанням довірою, повторно, заволоділа грошима потерпілих у великих розмірах. У вчиненні легалізації цих грошових коштів останню було виправдано.

Після перевірки того вироку у касаційному порядку Верховний Суд України своєю ухвалою від 05 грудня 2006 року скасував його й направив справу на новий судовий розгляд. При цьому вказав, що для правильної кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_1 необхідно проаналізувати усі зібрані у справі докази, зокрема, як показання останньої про отримання нею у встановленому законом порядку дозволу на погодження земельної ділянки та проведення проектно-дослідницьких робіт для організації ринку, укладення договору оренди земельної ділянки, сплату грошей за користування нею, так і показання потерпілих. Однак цього не було зроблено.

Обґрунтовуючи висновок про винність ОСОБА_1, суд першої інстанції послався, в основному, на показання потерпілих, які вони дали під час досудового слідства, акцентуючи при цьому увагу на розмірах грошей, які вони передавали ОСОБА_1, та на тому, що остання називала себе господинею ринку. Між тим, суд не навів обґрунтувань щодо свідчень останніх про збирання ОСОБА_1 грошей для робіт по облаштування ринку, фактичне виконання нею таких робіт. Крім того, у справі не встановлено, який обсяг робіт було виконано, яка їх вартість тощо. Тобто, суд не дослідив й не дав правової оцінки обставинам, від з'ясування яких залежить відповідь на питання, в якості кого потерпілі фактично сприймали ОСОБА_1 - чи як власницю, чи як майбутню власницю ринку. Ці обставини потребують ретельного дослідження, оскільки вони мають юридичне значення для правильного застосування кримінального закону.

Крім того, у своїй ухвалі від 05 грудня 2006 року касаційний суд наголосив на необхідності всебічно оцінити дані акту бухгалтерсько-документальної ревізії приватного підприємця ОСОБА_1 щодо розбіжностей сум ринкових зборів та зборів за торгівельні місця, відображених у Книзі обліку доходів і видатків з сумами, підтвердженими видатковими документами. У ході нового розгляду справи суд призначив судово-бухгалтерську експертизу. Але при цьому не дав належної оцінки ні даним акту ревізії, ні результатам експертизи. Ці обставини суд у сукупності з іншими доказами мав би всебічно проаналізувати та навести свої мотиви щодо наявних у них відомостей, оскільки ОСОБА_1, посилаючись на дані акту ревізії та висновків експертизи, заперечувала інкриміновані їй обман, корисливий мотив та безоплатне обернення на свою користь грошей, сплачених потерпілими як ринковий збір.

Відповідно до ст. 399 КК України вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Як зазначено вище, у даній справі ці вимоги закону не були додержані. Під час нового розгляду справи суд уповні не виконав вказівки касаційного суду, не вжив передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення справи, й постановив, по суті, аналогічний вирок.

За наслідками розгляду справи в порядку апеляційного провадження суд другої інстанції належним чином не перевірив усі обставини справи, внаслідок чого прийшов до хибного висновку про необхідність залишення вироку без зміни.

Тому, частково погоджуючись з доводами касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що за наведених причин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно виконати вказівки суду касаційної інстанції, зазначені в ухвалі від 05 грудня 2006 року, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Що ж до тверджень прокурора про безпідставне виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 209 КК України та доводів касаційної скарги про те, що потерпілі давали неправдиві показання під примусом з боку працівників міліції, то вони будуть перевірені під час нового судового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.