Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 20 " січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на судові рішення відносно неї.

Вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 26 червня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянка України, не судима,

- за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 311 КК України на 1 рік обмеження волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнана винуватою в тому, що вона 27 серпня 2005 року у вечірній час біля кладовища по вул.Гагаріна в Корабельному районі м.Миколаєва у невстановленої особи незаконно, з метою збуту, придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,18 г, особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому загальною вагою 562 г, шприць із концентратом макової соломи масою в перерахунку на суху речовину 0,009 г, а також для наступного виготовлення наркотичних засобів прекурсор - ангідрид оцтової кислоти масою 184 г . Ці наркотичні засоби і прекурсор засуджена доставила у своє помешкання, де в той же день добровільно відмовилась від незаконного виготовлення і зберігання з метою збуту та від збуту наркотичних засобів, однак, вчинивши раніше подібний злочин, продовжила їх зберігати без мети збуту у своїй квартирі та за місцем роботи.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить відмінити конфіскацію її майна, перекваліфікувати її дії на ст. 309 ч.1 КК України та пом'якшити покарання до фактично відбутого, посилаючись на зловживання працівників слідства, неповноту судового слідства, невідповідність призначеного покарання особі засудженої, формальність розгляду справи в апеляційній інстанції. У доповненні до касаційної скарги засуджена також стверджує, що головуючий у суді першої інстанції підлягав самовідводу, оскільки він постановив вирок за матеріалами відносно іншої особи, що виділені із даної кримінальної справи, у зв'язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Названі засудженою обставини стосовно незаконності складу суду не виключали, згідно зі ст. 54 КК України, участі судді в розгляді кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1. Не є підставами для скасування судових рішень і доводи ОСОБА_1 про незаконність участі адвоката, який захищав її інтереси на стадії досудового слідства.

Твердження засудженої про зловживання працівників слідства, неповноту судового слідства та порушення її права на захист були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені.

Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі касаційних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з наступним.

Як установлено судом та зазначено у вироку, за діяння у вигляді незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів із метою збуту, а також зберігання цих же наркотичних засобів без мети збуту після добровільної відмови від їх збуту ОСОБА_1 засуджена за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 307 ч.2 і 309 ч.2 КК України. На думку колегії суддів, кваліфікація за ч.2 ст. 309 КК України є зайвою, оскільки діяння ОСОБА_1 стосовно наркотичних засобів цілком охоплюються ч.2 ст. 307 КК України, яка передбачає більш суворе покарання, ніж ч.2 ст. 309 КК України.

Також колегія суддів вважає за можливе задовольнити частково касаційну скаргу і пом'якшити ОСОБА_1 покарання, поширивши положення застосованої місцевим судом статті 69 КК України на додаткове покарання, передбачене у санкції ч.2 ст. 307 КК України як обов'язкове, а саме - на конфіскацію майна. Окрім наведених у вироку обставин, що дали суду можливість призначити ОСОБА_1 більш м'яке основне покарання, ніж передбачено ч.2 ст. 307 КК України, у справі також установлено, що засуджена добровільно відмовилася від збуту наркотичних засобів, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Корабельного районного суду м.Миколаєва від 26 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2007 року змінити, виключити обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 309 КК України як зайве.

На підставі ч.2 ст. 69 КК України виключити з вироку призначене за ч.2 ст. 307 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Вважати ОСОБА_1 засудженою остаточно, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 311 ч.1 КК України, до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна.

У решті судові рішення залишити без зміни.