Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 січня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1- ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1

вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, учень 8-го класу Славутської ЗОШ №5, несудимий,

засуджений

- за ч.1 ст. 296 КК України на 30 діб арешту;

- за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 189 КК України ОСОБА_1виправдано.

Також цим вироком постановлено стягнути з матері засудженого - ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 4 150 гривень матеріальної шкоди, 30 000 гривень моральної шкоди та 1 000 гривень витрат за надання правової допомоги. На користь Хмельницької обласної лікарні стягнуто 1 333 гривень 72 копійки за стаціонарне лікування потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 5 лютого 2008 року вказаний вирок залишений без зміни.

Вироком суду неповнолітній ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він разом з малолітнім ОСОБА_5 - особою, яка не досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність, 16 листопада 2006 року близько 19 години на вул. Газети "Правда" неподалік ТОВ "Аквародос" в м. Славутичі Хмельницької області з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, побили металевими трубками ОСОБА_4, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження з тривалим розладом здоров'я, поєднаного із стійкою втратою загальної працездатності більш як на одну третину.

У касаційних скаргах законний представник ОСОБА_1та його захисник просять змінити вирок та пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання, застосувавши ст. 75 КК України, оскільки вважають що воно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, який є інвалідом дитинства. Крім того, не погоджуються з рішенням суду щодо стягнення моральної шкоди на користь потерпілого лише з матері ОСОБА_1- ОСОБА_2 Вважають, що вказане рішення прийнято в порушення норм ст. 1 181 ч.1 ЦК України (435-15) , якою передбачено відшкодування шкоди, завданої спільними діями кількох малолітніх, їхніми батьками, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

23 грудня 2008 року до суду надійшло клопотання законного представника ОСОБА_2, в якому міститься її відмова від касаційної скарги в частині вирішення питання відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку місцевого суду, пояснення законного представника ОСОБА_2, яка підтримала касаційні скарги в частині пом'якшення ОСОБА_1 покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 вчинені ним злочинів, за обставин викладених у вироку, підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та перевіреними судами першої та апеляційної інстанцій доказами, яким дана належна оцінка і сумнівів не викликають.

Кваліфікація дій ОСОБА_1за ч.1 ст. 121 та ч.1 ст. 296 КК України є правильною.

Твердження у касаційних скаргах про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

По справі встановлено, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який є неповнолітнім, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, має незадовільний стан здоров'я і є інвалідом дитинства, що враховано судом як обставини, які пом'якшують покарання.

З урахуванням цих обставин суд дійшов правильного висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, яке колегія суддів касаційного суду вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання і застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений відповідно до вимог закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

касаційні скарги законного представника ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.