Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

на підставі ст. 89 КК України немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено із застосуванням ст. 69 КК України позбавлення волі строком 3 роки.

За ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

на підставі ст. 89 КК України немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено із застосуванням ст. 69 КК України позбавлення волі строком 3 роки.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, 19 жовтня 2003 року близько 20-ї години 10 хвилин біля першого під'їзду будинку № 49 по вул. Леніна у м. Комсомольську, з приводу зробленого потерпілим ОСОБА_3 зауваження, між останнім та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виникла сварка, під час якої ОСОБА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс потерпілому ОСОБА_3 удар правою ногою в область лівого плеча, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У цей же день близько 20-ї години 15 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повертаючись від знайомого ОСОБА_4, якого не було дома та, виходячи з першого під'їзду будинку № 49 по вул. Леніна м. Комсомольська, на сходах першого поверху зустріли потерпілого ОСОБА_3, який в цей час зайшов у під'їзд. Під час сварки, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків у продовження попереднього конфлікту, ОСОБА_1 наніс потерпілому удар рукою по обличчю та удари ногами по ребрах, шиї та ногах потерпілого, а ОСОБА_2, також, наніс потерпілому удар рукою по обличчю.

Близько 20-ї години 30 хвилин, повернувшись на місце вчинення злочину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжили побиття потерпілого ОСОБА_3, який лежав біля вхідних дверей у зазначений під'їзд, при цьому злочинці нанесли потерпілому декілька ударів ногами в область грудної клітки, обличчя та голови.

Спільними злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 було нанесено не менше п'яти ударів у волосисту частину голови та обличчя, не менш двох ударів у грудну клітку та семи ударів у передню поверхню шиї та по кінцівках, внаслідок чого ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження що спричинили його смерть, а також середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні заступник прокурора Полтавської області зазначає, що призначення засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, судом недостатньо мотивовано і таке покарання не відповідає тяжкості злочину та їх особам, внаслідок м'якості, а також, що застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів, є неприпустимим. Прокурор, також посилається на те, що кваліфікація дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, а ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України є зайвою, оскільки їх злочинні дії повністю охоплюються ч. 2 ст. 121 КК України. Просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

На підставі зібраних у справі доказах, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 122 КК України, а ОСОБА_1 і у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначив їм покарання за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки, за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки, а за сукупністю цих злочинів на підставі ст. 70 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки. ОСОБА_1, також, було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Проте, при призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції допустив помилку, застосувавши положення ст. 69 КК України до покарання, призначеного їм за сукупністю злочинів, що є неприпустимим.

Крім того, на думку колегії суддів, призначене засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Так, призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд першої інстанції не врахував, що своєї вини у вчиненому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично не визнали, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності, а також конкретні обставини справи. Посилання суду першої інстанції на пом'якшуючи покарання обставини на обґрунтування свого висновку щодо призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, зокрема, вчинення ними злочинів у неповнолітньому віці та відшкодування шкоди, у даному випадку не можуть бути визнані такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

За таких обставин, вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді справи, буде доведена вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_3, призначення їм покарання із застосуванням ст. 69 КК України, слід вважати м'яким.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на те, що відповідно до вимог ст. 27 КПК України, справи про злочини, передбачені, зокрема, ст. 125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити частково.

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.