Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

та захисника ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року щодо ОСОБА_3,

вироком Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що не судився,

був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання було звільнено з випробуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням на нього передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків.

Вироком місцевого суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 16 годині 20 хвилин, керуючи автомобілем "ДЕУ-Ланос", державний номерний знак НОМЕР_1, і рухаючись по вул. Кіквідзе в м. Києві по третій смузі проїзної частини зі сторони Печерського мосту в напрямку Залізничного шосе, порушив п.п. 4.16, 12.3, 12.4, 18.1 і 18.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка переходила дорогу на пішохідному переході. Від отриманих у дорожньо-транспортній пригоді тілесних ушкоджень ОСОБА_4 померла на місці події.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва, розглядаючи 25 вересня 2008 року справу за апеляцією прокурора, який брав участь у її розгляді судом першої інстанції, вирок Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року щодо ОСОБА_3 у частині призначення покарання скасувала і постановила свій вирок, яким засудила ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі та, застосувавши ст. 69-1 КК України, зменшила строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до двох років.

На вирок суду апеляційної інстанції надійшли касаційні подання та скарги, в яких:

- прокурор порушує питання про зміну вироку і виключення з нього посилання суду на застосування ст. 69-1 КК України. Своє прохання вмотивовує тим, що ця норма закону на призначення додаткового покарання не розповсюджується;

- потерпілий ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_3, захисник ОСОБА_1 просять вирок змінити, застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_3 від основного покарання з випробуванням. Своє прохання вони обгрунтовують тим, що засуджений позитивно характеризується, у скоєних порушеннях правил дорожнього руху щиро розкаявся і добровільно відшкодував шкоду, має молодий вік, що дає підстави вважати можливим його виправлення без ізоляції від суспільства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який вважав необхідним касаційні подання і скарги задовольнити частково, а вирок суду апеляційної інстанції скасувати через істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Зокрема, виходячи із положень ст. 335 КПК України, в резолютивній частині обвинувального вироку, крім перерахованих у цьому законі даних, повинно бути зазначено кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним, покарання, призначене підсудному по обвинуваченню, що визнане судом доведеним.

Постановляючи вирок щодо ОСОБА_3, апеляційний суд не дотримався вимог названого вище закону, про що свідчить наступне.

Так, викладаючи резолютивну частину вироку, суд припустився таких суперечностей, які дають підстави вважати про непризначення засудженому покарання. На підтвердження такої обставини слугує те, що скасовуючи вирок Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року (дослівно) "в частині призначеного покарання та звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України", суд пом'якшив додаткове покарання, якого вже не існувало, оскільки вирок суду першої інстанції про його призначення вже був скасований.

Не призначив апеляційний суд ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України і основного покарання, обмежившись лише написанням вказівки про те, що його необхідно "вважати засудженим за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі…".

Викладення у такий спосіб резолютивної частини вироку є неприпустимим, оскільки при його виконанні неминуче виникнуть сумніви про призначення ОСОБА_3 як основного, так і додаткового покарання.

За обставин, коли резолютивна частина вироку в частині призначення покарання не відповідає вимогам ст. 335 КПК України, що розцінюється судом касаційної інстанції як істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду апеляційної інстанції постановити законний, справедливий вирок, постановлене ним щодо ОСОБА_3 судове рішення відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно більш ретельно перевірити доводи апеляції про те, що суд першої інстанції без наявності на те підстав застосував ст. 75 КК України і звільнив ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, оскільки наведені у вироку апеляційного суду мотиви про необхідність скасування судового рішення в цій частині видаються не зовсім переконливими.

При прийнятті рішення за апеляцією прокурора суду необхідно перевірити і при наявності для того підстав врахувати або ж відхилити доводи касаційних скарг потерпілого, засудженого та його захисника про призначення засудженому покарання, яке є суворим, а також застереження автора касаційного подання про нерозповсюдження положень ст. 69-1 КК України на призначення додаткового покарання.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційні скарги потерпілого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 25 вересня 2008 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_3. залишити попередній - тримання під вартою.