Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2008 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року, якими задоволено скарги ОСОБА_1 і скасовано постанови слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 8 червня 2006 року та від 1 серпня 2006 року про порушення кримінальної справи щодо неї за ознаками злочинів, передбачених ст. 386 та ч.4 ст. 190 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2008 року, якою постанови місцевого суду залишено без зміни.

Як вбачається із постанови слідчого в ОВС УМВС України в Черкаській області від 8 червня 2006 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 було порушено у зв'язку з тим, що вона 30 серпня 2005 року на автостанції біля Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області перешкоджала з'явленню свідка ОСОБА_2 до слідчого та примушувала його відмовитися давати показання, а також за дачу завідомо неправдивих показань по кримінальній справі щодо незаконного заволодіння культиватором.

Із постанови слідчого від 1 серпня 2006 року вбачається, що у січні 2003 року ОСОБА_1, користуючись довірливими відносинами, умовила співзасновників СТОВ "Колос" ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нотаріально оформити 30 січня 2003 року заяви про відступлення ОСОБА_3- 41%, ОСОБА_4. - 5% та ОСОБА_5. - 5% відповідно належних кожному часток у статутному фонді товариства, пообіцявши укласти з ними договори купівлі-продажу цих часток. Проте, після внесення змін в установчі документи товариства, зокрема, про те, що їй належить (з урахуванням її частки 10%)- 61% статутного фонду, відмовилася підписати договір купівлі-продажу та виплатити обумовлені кошти, що завдало значної шкоди потерпілим на загальну суму 10 200 грн.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальних справ щодо ОСОБА_1 мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до їх порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. У зв'язку з цим просить скасувати постанови районного суду та ухвалу апеляційної інстанції і направити матеріали справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Приймаючи постанови районний суд дійшов висновку про відсутність приводів і підстав до порушення кримінальних справ, оскільки в матеріалах дослідчої перевірки немає достатніх даних, які б свідчили, що ОСОБА_1 вчинила злочини, передбачені ст. 386 та ч.4 ст. 190 КК України.

При цьому суд виходив з того, що слідчий не мав достатніх даних про вчинення ОСОБА_1 погрози вчинити вбивство чи інше насильство щодо свідка, знищення його майна чи розголошення відомостей, що його ганьблять, або ж про його підкуп, що є обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 386 КК України.

Як вбачається із матеріалів дослідчої перевірки підставами до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ст. 386 КК України були показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7., ОСОБА_8

Проте, ніхто із згаданих свідків, у тому числі і ОСОБА_2, не засвідчив конкретно про вчинення ОСОБА_1 погрози вчинити вбивство чи інше насильство щодо нього, знищення його майна, чи розголошення відомостей, що його ганьблять.

Зокрема, як вбачається із протоколу допиту ОСОБА_2 (а.с. 52-56) на конкретні запитання з цього приводу він показав, що ОСОБА_1 йому таким чином не погрожувала.

Розглянувши скаргу ОСОБА_1 суд дотримався вимог закону, передбачених ст. 236-8 КПК України, та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав до порушення щодо останньої кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 386 КК України, а тому оскаржувані у касаційному поданні судові рішення в цій є законними й обгрунтованими і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, обгрунтовуючи свій висновок про незаконність постанови слідчого від 1 серпня 2006 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України суд дійшов висновку про відсутність приводів і підстав до порушення кримінальної справи щодо останньої і відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

При цьому суд виходив з того, що слідчим при вирішені питання про порушення кримінальної справи не було враховано дані про наявність між співзасновниками СТОВ "Колос" цивільно-правового спору, питання господарської діяльності СТОВ "Колос", зокрема, дані про наявність у товариства значних збитків, заборгованості та зобов'язань, які виникли ще до відступлення ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5. своїх часток на користь ОСОБА_1

Але, як свідчать матеріали справи в слідчого було достатньо даних, які вказували на ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України та достатньо даних, які свідчили, що саме ОСОБА_1 причетна до його вчинення.

Перед винесенням постанови про порушення кримінальної справи слідчим допитано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб, долучено ряд документів, і лише після отримання фактичних даних прийнято рішення про порушення кримінальної справи.

Таким чином приводом до порушення кримінальної справи, відповідно до вимог п.5 ст. 94 КПК України, було безпосереднє виявлення слідчим в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а підставою заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Крім того, в заяві потерпілого ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_1 примусила його продати свою частку в СТОВ "Колос" пообіцявши укласти з ним договір купівлі-продажу цієї частки за 250 000 грн.

В заявах потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначено, що ОСОБА_1 примусила їх продати свої частки в СТОВ "Колос" пообіцявши укласти з ними договори купівлі-продажу цих часток за 25 000 грн.

В постанові слідчого від 1 серпня 2006 року вказано, що ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою умовила співзасновників СТОВ "Колос" ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продати свої частки в СТОВ "Колос" пообіцявши укласти з ними договори купівлі-продажу цих часток за 25 000 грн.

В постанові суду від 25 грудня 2007 року про скасування постанови слідчого від 1 серпня 2006 року взагалі не вказано суму яку ОСОБА_1 обіцяла потерпілим за продаж своїх часток.

Апеляційний суд у вступній частині ухвали зазначив, що ОСОБА_1 обіцяла потерпілим за продаж своїх часток укласти з ними договори купівлі - продажу цих часток за 25 000 грн., а в мотивувальній частині зазначена сума в 250 000 грн.

Виходячи з того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційної інстанції в частині скасування постанови слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи - направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 8 червня 2006 року про порушення кримінальної справи щодо неї за ознаками злочину, передбаченого ст. 386 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2008 року щодо цієї постанови - залишити без зміни.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2007 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 і скасовано постанову слідчого в ОВС СУ УМВС України в Черкаській області від 1 серпня 2006 року про порушення кримінальної справи щодо неї за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи, а також ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2008 року щодо цієї постанови - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.