Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо них.

Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 8 квітня 2008 року засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік;

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України,

раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 143,71 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень - моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 143,71 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень - моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 217,39 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 гривень - моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 217,39 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 гривень - моральної шкоди.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2008 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у тому, що вони, за обставин, викладених у вироку, 15 червня 2003 року, приблизно о 21-й годині, разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадських порядок та виражаючи явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки в суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, після того, як ОСОБА_5 почав завдавати потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 удари гумовою палицею ПР-73, завдали удари потерпілим руками і ногами по голові та по різних частинах тіла. Внаслідок хуліганських дій потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування закону, зазначає, що його засуджено за злочин якого він не вчиняв. Крім того, в скарзі йдеться про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 містить доводи та прохання аналогічні викладеним у скарзі засудженого ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; міркування прокурора, який просив частково задовольнити скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден із них не повинен залишатися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в апеляційному порядку не дотримався усіх вимог і положень закону.

Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду засуджений ОСОБА_1 зазначав, що суд не з'ясував причини суперечностей у показаннях потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вказував ОСОБА_1 і на те, що висновок суду про його перебування в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину, який йому інкриміновано, не ґрунтується на матеріалах справи. У той же час в апеляції йшлося й про те, що обидва потерпілі перебували у стані алкогольного сп'яніння і не могли адекватно сприймати події, що відбувалися.

Із зазначенням своїх аргументів ОСОБА_1 твердив у своїй апеляції й про те, що вирок відносно нього ґрунтується на припущеннях.

Крім того, в апеляції йшлося про неправильне розв'язання судом цивільних позовів.

Апеляція ОСОБА_2 містила доводи, аналогічні викладеним в апеляції засудженого ОСОБА_1

У поданих на вирок місцевого суду апеляціях наводилися й інші доводи, які на думку апелянтів, спростовують обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке суд визнав доведеним.

Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, жоден із доводів апеляцій цим судом не проаналізований і відповіді на жоден із них не дано, що є грубим порушенням вимог ст. 377 КПК України.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.