Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 грудня 2008 року матеріали за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2008 року.

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2008 року скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Бобринецького району від 13 травня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року, залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2008 року зазначені постанови скасовано, а в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року - відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду, оскільки вважає її незаконною, посилаючись на те, що апеляційний суд на порушення вимог ст. 236-8 КПК України розглянув ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, при цьому проігнорувавши те, що для прийняття рішення про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 були наявні приводи та достатні підстави.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, пояснення ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 14 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд, зважаючи на передбачений ст. 382 КПК України особливий порядок та умови перевірки судових рішень по даній категорії справ, повинен з'ясувати, чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу, й не повинен удаватися до перевірки тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як вбачається із постанови Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2008 року при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Бобринецького району від 13 травня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року, суддя погодився з приводом і підставою, які були використані прокурором при прийняті зазначеного вище рішення. На підтвердження свого висновку у постанові суду наведені відповідні мотиви дотримання прокурором вимог статей 94, 97, 98 КПК України при вирішенні цього питання. Також суд дійшов висновку, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято повноважною особою з дотриманням встановленого законом порядку порушення справи.

Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду і скасовуючи його, апеляційний суд вдався не до перевірки обґрунтованості висновків про наявність передбаченого п.1 ч.1 ст. 94 КПК України приводу про порушення кримінальної справи та достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року, а до оцінки доказів, виклавши в ухвалі висновки, які не були предметом розгляду місцевим судом.

Так, апеляційний суд вказав, що в постанові прокурора не вказано на підставі яких достатніх даних прокурором прийнято рішення про порушення кримінальної справи.

Зокрема, це стосується оцінки апеляційним судом правомірності договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 серпня 2000 року, згідно якого ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_4 через її представника ОСОБА_5 право на земельну частку (пай), розміром 8,25 га, за що сплатив їй 1000 грн., та отримавши правовстановлюючі документи ОСОБА_3 з 2000 року користувався нею, про що було відомо як ОСОБА_4, так і посадовим особам Миколо-Бабинської сільської ради, тобто вказане свідчило про наявність між ними цивільно-правових відносин, а отже не було підстав для порушення кримінальної справи.

Апеляційний суд, дійшовши висновку про незаконність постанови суду першої інстанції, окрім наведення мотивів на користь цього рішення, насправді проаналізував та оцінив дані, що слугували підставами для порушення справи як докази, й фактично прийняв рішення по суті спору. У даному випадку апеляційний суд ухвалив кінцеве рішення на основі переоцінки тих матеріалів справи, які ним під час апеляційної перевірки безпосередньо не досліджувалися, у зв'язку з чим вийшов за межі наданих йому процесуальних повноважень.

З огляду на вищенаведене та враховуючи ту обставину, що конкретних і переконливих мотивів своєї незгоди з висновками судді місцевого суду про законність джерел отримання даних, які стали приводом та підставою для порушення цієї кримінальної справи повноважною особою з дотриманням встановленого законом порядку порушення справи, апеляційний суд в своєму рішенні не навів, таку ухвалу необхідно визнати постановленою з істотним порушенням КПК України (1001-05) і, зокрема ст. 377 КПК України, що є підставою для її скасування та направлення матеріалів справи на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з чим касаційне подання заступника прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 15 липня 2008 року, якою постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2008 року та постанову прокурора Бобринецького району від 13 травня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за фактом незаконного заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року, скасовано, та в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України 1960 року відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину, скасувати, а матеріали справи направити на новий апеляційний розгляд.