Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 липня 2008 року.

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку м. Чернівці, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_3, щодо якого судові рішення не оскаржено, на них не подано подання.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою і засуджено за те, що вона у період часу з вересня 2005 року по лютий 2006 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3, який перебував на території України у м. Чернівцях, займалася підшукуванням та вербуванням жінок, які перебували в уразливому стані, з метою здійснення щодо них незаконних угод, пов'язаних із переміщенням через державний кордон України до Туреччини для їх подальшого продажу та передачі іншим особам з метою сексуальної експлуатації та залучення у боргову кабалу.

Так, у кінці вересня 2005 року у м. Чернівцях, ОСОБА_2 познайомила ОСОБА_3 з ОСОБА_4, що перебувала в уразливому стані, та запропонували їй займатися проституцією в Туреччині. Отримавши згоду, ОСОБА_3 оплатив витрати по оформленню документів та оплатив всі подальші витрати по переплавленню її за кордон. Однак від польоту ОСОБА_4 відмовилась, після чого ОСОБА_3 почав вимагати від ОСОБА_2 відшкодування понесених збитків або підшукування інших жінок, на що отримав згоду.

3 лютого 2006 року у м. Чернівцях ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3, запропонувала ОСОБА_5, яка перебувала в уразливому стані, поїхати до Туреччини з метою надання за гарну винагороду сексуальних послуг, схиливши останню до зайняття проституцією.

8 лютого 2006 року у м. Чернівцях ОСОБА_2 познайомилася з ОСОБА_6, яка перебувала в скрутному становищі, та маючи на меті її вербування та схилення до зайняття проституцією, запропонувала познайомитися з ОСОБА_3, який і переправить її до Туреччини. 13 лютого 2008 року ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 відвезли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до аеропорту "Бориспіль", які, перетнувши державний кордон України, були затримані працівниками міліції.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 16 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 змінити в частині призначеного покарання та звільнити її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, посилаючись при цьому на обставини, що пом'якшують покарання. Крім того, вказує на істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, на недопустимість деяких доказів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_1, який підтримав свою скаргу, думку прокурора, яка просила залишити без задоволення касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, що по суті у касаційній скарзі не оспорюється.

Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, дані про її особу та пом'якшуючі обставини: позитивну характеристику та наявність на її утриманні неповнолітньої дитини. Покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину та даним щодо її особи, є непереконливими, тому підстав для її звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, колегія суддів, не знаходить.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.