Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 3 липня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

такий, що судимості не має,

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2,3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди.

Питання щодо судових витрат вирішено відповідно до ст. 93 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 29 серпня 2008 року зазначений вирок змінено і виключено з нього застосування до засудженого ОСОБА_1 при призначенні покарання додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

В решті зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 9 червня 2006 року приблизно о 16 год. керуючи автобусом ЛАЗ-695 д/н НОМЕР_1, рухаючись по вул.Гагаріна в сел.Дубовський в м.Антрациті, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України перед зміною напрямку руху не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого відбулося зіткнення зазначеного автобусу та мотоцикла МТ-10 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який також порушив п.п. 2.1, 2.9, 12.3, 12.4, 2.9 "б" Правил дорожнього руху України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вказує, що висновок суду про доведеність його винності у дорожньо-транспортній пригоді ґрунтується на припущеннях. Крім того, зазначає, що з висновками проведеної у справі експертизи його було ознайомлено після постановлення вироку. З урахуванням наведених у касаційній скарзі доводів про недоведеність його обвинувачення засуджений просить скасувати судові рішення, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, органами слідства і судом повно досліджені всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи у скарзі засудженого про неповноту й однобічність проведеного слідства є необґрунтованими.

У справі належно перевірялись твердження ОСОБА_1 про те, що він не допустив ніяких порушень Правил дорожнього руху та повно перевірена версія засудженого про механізм дорожньо-транспортної пригоди.

Дані, отримані під час проведення відтворення обстановки й обставин події за показаннями ОСОБА_1, були предметом дослідження судової автотехнічної експертизи, за висновком якої в діях ОСОБА_1 вбачаються порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з вимогами якого, перед зміною напрямку руху ОСОБА_1 не впевнився, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху. Крім того, за висновком експертизи ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про неналежну оцінку доказів та неповноту проведених експертиз, які є аналогічними його твердженням у судовому засіданні й апеляційній скарзі, були предметом ретельної перевірки оцінки судів першої й апеляційної інстанції і визнані необґрунтованими.

Є безпідставними і доводи засудженого у скарзі про те, що з висновком проведеної у справі експертизи його було ознайомлено після постановлення вироку. З матеріалів справи вбачається, що з висновками всіх проведених у справі експертиз ОСОБА_1 ознайомлено належним чином про що свідчать підписи засудженого у відповідних протоколах і клопотань з приводу незгоди з цими висновками він не заявляв.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог КПК України (1001-05) . Всі доводи засудженого, викладенні в його апеляції були перевірені, з наведенням мотивів їх відхилення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та судового розгляду справи, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність судового слідства та тягнули б за собою скасування судових рішень, про що порушує питання засуджений у скарзі - не виявлено.

Таким чином, передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, зокрема через істотні порушення вимог КПК України (1001-05) , у справі не вбачається і відповідно немає підстав для призначення її до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ч.2 ст. 384 КПК України осіб.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.