Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3, його законного представника ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця м. Жашків Черкаської області, мешканця с.Тетерівка Жашківського району Черкаської області, учня 11 класу Тетерівської загальноосвітньої школи, не одруженого, не судимого, -

засуджено:

· за ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі;

· за ч.4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі;

· за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі;

· ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 8755 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у розбійному нападі на ОСОБА_6, в умисному його убивстві з корисливих мотивів, у незаконному заволодінні його транспортним засобом та у таємному викраденні його майна, вчинених за наступних обставин.

29 лютого 2008 року неповнолітній ОСОБА_3, перебуваючи в школі с.Тетерівка Жашківського району Черкаської області, запропонував ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не досяг віку кримінальної відповідальності, вчинити умисне вбивство таксиста з м.Жашків з метою заволодіння його майном. Отримавши згоду, вони вдвох близько 20 год. у цей же день прибули в м. Жашків, де біля універмагу звернулися до водія таксі ВАЗ-21012 ОСОБА_6 з проханням відвезти їх в с. Тетерівку, на що той погодився.

Приїхавши на вул. Клинківського в с.Тетерівка, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 напали на ОСОБА_6, застосувавши небезпечне для його життя і здоров'я насильство, а саме: ОСОБА_3 заздалегідь взятим із дому молотком завдав декілька ударів по голові водію, а ОСОБА_7 в цей час утримував кермо автомобіля та зупинив його. Витягши водія з автомобіля, ОСОБА_3 завдав ще декілька ударів молотком по голові потерпілого, а ОСОБА_7 бив його ногами по тулубу. Після цього вони поклали ОСОБА_6 у багажник автомобіля та вивезли його в лісосмугу в напрямку с. Розумниця Ставищанського району, де витягли з автомобіля, ще побили молотком і ногами, а потім закидали тіло загиблого листям. Смерть ОСОБА_6 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепа, крововиливами під м'які мозкові оболонки та забою головного мозку.

Учинивши вбивство ОСОБА_6 під час розбійного нападу на нього, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 заволоділи майном потерпілого на суму 2170 грн., а саме: золотою обручкою, наручним годинником, мобільними телефонами, авто-магнітолою, музичними дисками, блокнотом, кредитною карткою та грошима. Потім на автомобілі ОСОБА_6 ВАЗ-21012, яким вони незаконно заволоділи, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 поїхали в напрямку с. Тетерівка, але до села не доїхали, оскільки автомобіль застряг у болоті на полі. Залишивши там автомобіль, вони пішли додому.

Через кілька днів - 07 березня 2008 року близько 23 год. вони повернулися до місця знаходження трупа ОСОБА_6, обшукали його одежу та таємно викрали його майно на суму 1140 грн., а саме: золоту печатку та гроші.

У цей же день близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_3 і ОСОБА_7 з метою знищення можливих слідів злочину розпорядилися автомобілем ВАЗ-21012 - підпалили його і він згорів, чим було заподіяно потерпілим ОСОБА_1 і ОСОБА_8 майнову шкоду у великих розмірах на суму 44009 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року до неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 2 п. 6 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, застосовано примусові заходи виховного характеру у виді направлення до спеціального професійного училища соціальної реабілітації на строк 3 роки. Зазначене рішення не оскаржене і подання на нього не внесено.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3, не заперечуючи фактичних обставин справи, встановлених судом, та доведеності його вини, вказує, що, на його думку, кваліфікація дій за ч.2 п. 6 ст. 115 КК України охоплює всі інші склади злочинів, за які його засуджено, а тому їх належить виключити з вироку суду. Також зазначає, що суд не врахував пом'якшуючих його покарання обставин - учинення злочинів уперше, явку з повинною, щире розкаяння та сприяння розкриттю злочинів, а тому призначив надмірно суворе покарання. Просить застосувати до нього ст. 69 КК України і пом'якшити покарання до 7 років позбавлення волі. Також посилається на те, що суд без урахування матеріального становища його сім'ї, стягнув з його матері ОСОБА_4 на користь потерпілої моральну шкоду в сумі 50000 грн., а тому просить зменшити розмір відшкодування до 10000 грн.

У касаційній скарзі законний представник ОСОБА_4 також висловлює прохання про зміну вироку щодо ОСОБА_3, пом'якшення йому покарання до 7 років позбавлення волі та зменшення до 10000 грн. суми, що стягнута з неї на користь потерпілої на відшкодування моральної шкоди.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_9 у своїй касаційній скарзі з доповненнями до неї просить вирок суду щодо ОСОБА_3 змінити, виключивши з обвинувачення ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч.4 ст. 189 КК України з тих мотивів, що умисел ОСОБА_3 відразу був спрямований на умисне вбивство водія із користі, яка полягала в заволодінні його речами, грошима та автомобілем після його смерті, що, на думку захисника, виключало додаткову кваліфікацію дій засудженого за зазначеними статтями кримінального закону і потребувало кваліфікацію тільки за ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України. Також просить з урахуванням встановлених судом двох пом'якшуючих покарання ОСОБА_3 обставин застосувати ст. 69 КК України і пом'якшити йому покарання до 5 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_1 та представника потерпілих ОСОБА_2 із запереченнями проти касаційних скарг, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без зміни, а касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

У касаційних скаргах не заперечується правильність встановлення судом фактичних обставин справи.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні з корисливих мотивів під час розбою умисного вбивства ОСОБА_6, незаконного заволодіння його автомобілем та таємного викрадення його майна за обставин, встановлених судом і зазначених у вироку, підтверджений сукупністю доказів, отриманих у встановленому законом порядку, ретельно досліджених і належно оцінених судом, і є правильним.

Цей висновок ґрунтується на детально викладених у вироку показаннях ОСОБА_3, ОСОБА_7, в яких вони визнавали свою вину у вчиненні злочинів, на показаннях потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_8, показаннях свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, на даних протоколів огляду місця події про виявлення трупа ОСОБА_6 і спаленого автомобіля; висновках судово-медичної експертизи трупа; на даних відтворення обстановки та обставин події, під час яких ОСОБА_3 і ОСОБА_7 розповіли й показали, як ними учинялись злочини, зокрема, вбивство ОСОБА_6; на даних протоколів виявлення у засудженого та вказаних ним осіб речей, викрадених у загиблого, і впізнання їх потерпілими тощо.

Давши належну оцінку цим доказам, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 п. 6 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України.

Доводи касаційних скарг про зайву кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України є безпідставними.

Відповідно до показань ОСОБА_3, він мав умисел на вбивство водія автомобіля шляхом розбійного нападу на нього - завдання ударів по голові молотком, якого спеціально для цього взяв з дому, і при цьому переслідував корисливу мету - заволодіння як майном потерпілого, так і його автомобілем - майном, за заволодіння яким кримінальним законом передбачена спеціальна відповідальність, що він разом з ОСОБА_7 і зробив, а після цього через деякий час, тобто з розривом у часі, виявивши у загиблого наявним інше цінне майно, повторно учинив заволодіння й цим майном, що було вчинено таємно, тобто, коли він вважав, що це є непомітним для будь-яких осіб, крім тих, що брали участь у крадіжці.

За наведених обставин відповідно до вимог ч.2 п. 6 ст. 115, ст.ст. 187, 289, 185 КК України і роз'яснень, що містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) , п.п. 5, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (v0012700-92) зі змінами до них, дії особи підлягали кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 п. 6 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України.

З огляду на викладене, судом не допущено порушень закону при кваліфікації дій ОСОБА_3 і засудженні його за ці злочини.

Твердження захисника в касаційній скарзі, що дії ОСОБА_3 неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 189 КК України, є безпідставними, оскільки за цим законом ОСОБА_3 обвинувачення не пред'являлось і судом за цей злочин він не засуджувався.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, конкретні обставини справи, за якими ОСОБА_3 був ініціатором і активним учасником злочинів, залучивши до них малолітнього ОСОБА_7. Суд узяв до уваги й дані про особу засудженого, який раніше злочинів не вчиняв, навчався у середній школі, характеризувався негативно як особа, що пропускала заняття в школі, була схильною до вживання спиртних напоїв. Також суд визнав наявними пом'якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини - вчинення ним злочинів уперше в неповнолітньому віці і визнання ним вини.

З огляду на ці дані, суд призначив ОСОБА_3 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України не в максимальній межі санкції закону, за яким його засуджено, обґрунтовано визнавши при цьому відсутність підстав для застосування ст. 69 КК України.

З таким рішенням погоджується і колегія суддів, оскільки призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання у касаційних скаргах засудженого та його законного представника на те, що суд не урахував наявність таких пом'якшуючих покарання обставин, як явку з повинною та сприяння розкриттю злочинів, є безпідставним, оскільки суд визнав пом'якшуючою покарання обставиною визнання ОСОБА_3 вини. У той же час, як видно зі справи, явку з повинною ОСОБА_3 надав вже після порушення кримінальної справи і свого затримання, що виключало визнання її та даних, викладених в ній і в наступних допитах, такими, що сприяли розкриттю злочину.

За наведених обставин не встановлено підстав для застосування щодо ОСОБА_3 ст. 69 КК України і пом'якшення призначеного йому покарання, як про це порушується питання в касаційних скаргах.

Цивільний позов по справі про відшкодування потерпілій завданої їй злочином матеріальної і моральної шкоди вирішено судом відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства. Прийняте судом рішення з цього питання належно мотивоване у вироку. Підстав вважати його неправильним немає. Матеріальне становище сім'ї ОСОБА_3 не дає підстав для зменшення розміру моральної шкоди, що стягнута за вироком суду з ОСОБА_4 на користь потерпілої.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг і зміни вироку суду щодо ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_4 та захисника адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 05 вересня 2008 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.