розглянула в судовому засіданні 1 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 3 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2008 року щодо ОСОБА_5.

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 3 вересня 2008 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на 3 роки;

за ч. 1 ст. 153 КК України до позбавлення волі на 2 роки;

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, перебуваючи в нетверезому стані, 3.10.2005 року на території санаторію "Приазов’я" по вул. Волкова, 20 у м. Бердянську затягнув ОСОБА_6 в чагарник, де з застосуванням фізичного насильства згвалтував потерпілу та задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначається, що суд призначив ОСОБА_5 занадто м’яке покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону. неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у скоєних злочинах та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України у касаційному поданні не оспорюються.

Проте, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, суд не врахував, що ОСОБА_5 вчинив злочини, в стані алкогольного сп’яніння щодо особи похилого віку, потерпіла ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 і на момент скоєння злочинів їй виповнилося 72 роки.

Крім того, суд, призначаючи покарання ОСОБА_5 нижче від найнижчої межі, ніж це передбачено законом, не врахував, що засуджений ні на досудовому слідстві, ні в суді свою винність у вчинених злочинах не визнав, у скоєному не розкаявся.

Не наведено судом переконливих мотивів щодо обгрунтування свого рішення про застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5.

Апеляційний суд в ухвалі не навів всіх доводів апеляції прокурора, ретельно їх не перевірив та не дослідив, відповіді на них не дав і належним чином не мотивував своє рішення про залишення апеляції без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_5 буде доведена у повному обсязі, то призначене йому покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 395. 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 3 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду року Запорізької області від 12 листопада 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.