Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 18 грудня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Іванківського районного суду Київської області від 13 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 липня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

Вироком місцевого суду засуджено:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця м. Малин Житомирської

області, жителя с. Юрівка Малинського

району Житомирської області,

такого, що не має судимості,

- за ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 187 КК України до позбавлення волі на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на три роки;

- за ч.1 ст. 358 КК України до обмеження волі на один рік.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено позбавлення волі на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженця та жителя м. Малин

Житомирської області,

раніше судимого:

7 листопада 2003 року Малинським

районним судом за ч.2 ст. 286, ч.2 ст. 186,

ст. 70 КК України до позбавлення волі на

5 років. Постановою Устинівського районного

Суду Кіровоградської області від 3 травня 2006 року невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено на 2 роки виправних робіт з відрахуванням у доход держави 20% заробітку щомісяця (не відбута частина покарання - 1 рік 5 місяців 25 днів),

- за ч.2 ст. 27 ч.3 ст. 187 КК України до позбавлення волі на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на два роки.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_2 за сукупністю злочинів призначено позбавлення волі на сім років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 за сукупністю вироків призначено позбавлення волі на сім років три місяці з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та жителя м. Малин

Житомирської області, такого,

що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

за ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до позбавлення волі на шість років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 23 670 грн. та моральної 20 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 липня 2008 року апеляції прокурора та захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3. залишені без задоволення. Вирок Іванківського районного суду Київської області від 13 травня 2008 року змінено. Із вироку виключено кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_3 за ч.3 ст. 27 КК України, а засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - за ч.2 ст. 27 КК України.

Як визнав суд, 19 січня 2007 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою між собою, на автомобілі ВАЗ-21140, державний номерний знак НОМЕР_1, приїхали до с. Іванків Київської області. ОСОБА_3 залишився в автомобілі у кінці вулиці Зої Космодем`янської. ОСОБА_1, маючи при собі обріз мисливської рушниці ТОЗ-Б 16 калібру та набої до неї, а ОСОБА_2 - пневматичний пістолет, схожий на пістолет "Макарова", проникли на територію господарства на АДРЕСА_1. Застосовуючи насильство, небезпечне для здоров`я ОСОБА_4, напали на нього і, завдаючи удари руками і ногами у різні частини тіла, заподіяли потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проникли до житлового будинку та господарських приміщень, звідки викрали гроші та майно потерпілого, заподіявши ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 23 670 грн. Із викраденим майном, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повернулися до автомобіля, де їх чекав ОСОБА_3 і залишили місце злочину.

Крім того, у 2002 році ОСОБА_1, незаконно придбав (знайшов) на березі річки Ірша у Малинському районі Житомирської області п'ять електродетонаторів, які переніс та незаконно зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_2. У цьому ж році, ОСОБА_1 незаконно збув (подарував) ОСОБА_2, а ОСОБА_2 незаконно придбав (у якості подарунка) та зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_3, один електродетонатор марки ЕДП, який є стандартним засобом підриву і відноситься до бойових припасів.

У тому ж році, ОСОБА_1 незаконно придбав (знайшов) на березі річки Ірша поблизу м. Малин вибухову речовину - тротил, яку переніс та незаконно зберігав за місцем свого проживання до 19 квітня 2007 року.

ОСОБА_1 у 2004 році, точна дата слідством не встановлена, перебуваючи за місцем свого проживання у м. Малин, шляхом переклеювання фотокартки, підробив знайдене ним посвідчення працівника "Укрзалізниці" НОМЕР_2, видане на ім`я ОСОБА_5

Крім того, восени 2006 року, ОСОБА_1, перебуваючи у лісі біля с. Любовичі Малинського району, незаконно придбав (знайшов) мисливську рушницю ТОЗ-Б 16 калібру та 7 набоїв до неї, які переніс та незаконно зберігав у домогосподарстві АДРЕСА_4. ОСОБА_1, перебуваючи за вказаною адресою, шляхом обрізання стволів та прикладу, незаконно виготовив обріз двохствольної рушниці ТОЗ-Б 16 калібру, який є вогнепальною зброєю і придатний для стрільби.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Вважає, що суд, на порушення ст. 292 КПК України, не з`ясував думку підсудних та захисників про можливість розгляду справи у відсутності свідків. У протоколі судового засідання не зазначено думку прокурора щодо призначення підсудним міри покарання. Суд у вироку послався на показання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не були перевірені у судовому засіданні. У справі не досліджені усі докази, що мають суттєве значення для вирішення справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за які їх засуджено, за обставин вказаних у вироку, обґрунтований сукупністю доказів.

Твердження прокурора про те, що суд не перевірив усі зібрані у справі докази, не відповідає дійсності. Зі справи видно, що суд дав оцінку наявним доказам, що повністю викривають засуджених у вчиненні злочинів і підставно послався на них у вироку.

Належним чином перевірені докази, дали суду усі підстави зробити висновок щодо винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено. Цей висновок суду є переконливим.

Доводи прокурора про те, що у протоколі судового засідання не зазначено думку прокурора щодо призначення винним міри покарання і це істотно вплинуло на законність судового рішення, не можна визнати такими, що заслуговують на увагу. Як убачається зі справи, прокурор не скористався передбаченим ст. 88 КПК України правом ознайомитися із протоколом судового засідання та подати письмові зауваження.

Що стосується посилання прокурора на те, що суд у вироку навів показання ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вони у судовому засіданні не давали, то як убачається зі справи, засуджені повідомили про обставини вчинення ними злочинів і саме їх визнавальні показання суд поклав в основу вироку. Стислий зміст показань ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викладений у протоколі судового засідання (т.5 а/с 144-146).

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_3 за ч.3 ст. 187 КК України, ОСОБА_1 за ч.3 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 358 КК України, ОСОБА_2 за ч.3 ст. 187 та ч.1 ст. 263 КК України, з урахуванням змін, внесених колегією суддів апеляційного суду, сумнівів не викликає.

Твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи обвинувачення щодо обов'язкової кваліфікації дій засуджених за відповідними частинами статті 27 КК України, не можна визнати підставним.

Як убачається із ухвали, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, перевірив усі доводи прокурора та захисника в інтересах ОСОБА_3 і навів відповідні мотиви на їх спростування. Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність кваліфікації дій винних за відповідними частинами ст. 27 КК України і належним чином умотивував своє рішення. Правильність прийнятого судом рішення сумнівів не викликає.

З огляду на наведене, підстав вважати, що у справі істотно порушено кримінально-процесуальний закон, що вплинуло на правильність судового рішення, не знайдено.

Призначене ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання прокурора, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи для розгляду даної справи із повідомленням заінтересованих осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурору, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовити.