Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2008 року.

Вироком районного суду засуджено:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 188 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на три роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки десять місяців позбавлення волі,

за ст. 304 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено три роки десять місяців позбавлення волі;

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2народження,

немаючого судимості згідно ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 188 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на три роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки сім місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено три роки сім місяців позбавлення волі;

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

не судимого,

за ч. 2 ст. 188 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на три роки позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки п'ять місяців позбавлення волі,

за ст. 304 КК України на два роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено три роки п'ять місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки;

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,

не судимого

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки три місяці позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням

іспитовим строком три роки.

Цим вироком засуджені також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо яких касаційного подання не внесено.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2008 року вирок залишено без зміни.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_1 за попередньою змовою з

ОСОБА_2.,ОСОБА_3ОСОБА_5, ОСОБА_4. та неповнолітнім ОСОБА_6., яких він вибірково залучав до скоєння окремих злочинів, впродовж квітня 2005 року - червня 2006 року, у нічній час на території Городоцького, Хмельницького та Ярмолинецького районів Хмельницької області, з проникненням у господарські приміщення вчинили ряд крадіжок домашньої худоби.

Зокрема, за викладених у вироку обставин, викрали майно сільськогосподарських підприємств:

· 5 квітня 2005 року - СТОВ "Веселець" на загальну суму 2700 гривень;

· 14 квітня 20005 року - ТОВ "Діброва" на загальну суму 696 гривень;

· 17 травня 2005 року - СТОВ "Веселець" на загальну суму 3 650 гривень;

· 23 червня 2005 року - ТОВ ім. Фрунзе на загальну суму 3 343 гривні;

· 29 червня 2005 року - СФГ "Ранок" на загальну суму 5 583 гривні;

· 14 липня 2005 року - СТОВ "Веселець" на загальну суму 3 972 гривні;

· 10 та 15 серпня 2005 року - ПМП "Москалівське" на загальні суми 5 953 гривні 95 копійок та 1 600 гривень;

· 17 серпня 2005 року - ТОВ "Левада" на загальну суму 1 131 гривню;

· 1 вересня 2005 року - СФГ "Ранок" на загальну суму 13 800 гривень;

· 21 вересня 2005 року - ПМП "Москалівське" на загальну суму 13 453 гривні;

· 11 жовтня 2005 року - ТОВ "Левада" на загальну суму 1 554 гривні;

· 18 жовтня 2005 року - СФГ "Ранок" на загальну суму 4 333 гривні 50 копійок;

· 31 жовтня 2005 року - ТОВ "Діброва" на загальну суму 3 595 гривень;

· 15 листопада 2005 року - СТОВ "Веселець" на загальну суму 5 040 гривень;

· 14 грудня 2005 року - СФГ "Ранок" на загальну суму 1 360 гривень;

· 16 грудня 2005 року - ДП "Агрозахідспецбуд - 2" на загальну суму 1 750 гривень;

· 3 січня 2006 року - ПМП "Москалівське" на загальну суму 3 750 гривні;

· 12 січня 2006 року - ТОВ ім. Фрунзе на загальну суму 3 000 гривні;

· 3 травня 2006 року - ТОВ "Левада" на загальну суму 4 800 гривень;

· 13 червня 2006 року - СФГ "Ранок" на загальну суму 30 682 гривні 80 копійок;

Крім того, у ніч з 24 на 25 квітня 2006 року в с. Волудринці Ярмолинецького району Хмельницької області ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 таємно викрали з території СФГ "Ранок" електропровід на загальну суму 935 гривень.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного покарання засудженим тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості. Зазначає, що в судовому засіданні засуджені вину визнавали частково, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3. за втягнення неповнолітнього ОСОБА_6 у злочинну діяльність взагалі винними себе не визнали. Крім того, засудженими не відшкодовано збитків на загальну суму 70 182 гривні, що також свідчить про відсутність щирого каяття. Твердить, що судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх кількість та тривалість. Звільнення ОСОБА_3. від відбування покарання з випробуванням вважає безпідставним.

Адвокатом ОСОБА_8 та захисником ОСОБА_7. в інтересах засудженого ОСОБА_1 подано заперечення на касаційне подання, в яких вони, не погоджуючись з доводами прокурора про м'якість призначеного покарання, вважають, що судові рішення слід залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність скасування судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання й заперечень адвоката ОСОБА_8і захисника

ОСОБА_7., колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. суд зазначених вимог закону не дотримав.

Дійшовши висновку про доведеність вини засуджених у вчиненні тяжких злочинів, суд у повній мірі не врахував кількість вчинених крадіжок, зокрема ОСОБА_1. - двадцяти двох, ОСОБА_2. - дев'ятнадцяти, а ОСОБА_3 - шести, та призначив їм покарання, наближене до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 185 КК України, яке не можна визнати справедливим.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. вину у вчинених злочинах визнали частково, не погодились із вагою викраденої худоби та сумами цивільних позовів, засудженіОСОБА_1 та ОСОБА_2. заперечували втягнення у злочинну діяльність неповнолітнього ОСОБА_6., а тому висновки суду про щире каяття засуджених є сумнівними.

Заслуговують на увагу й доводи прокурора про те, що засуджені на протязі тривалого часу з метою збагачення, цілеспрямовано та зухвало розкрадали майно сільськогосподарських підприємств, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпечність.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора на м'якість призначеного покарання, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення вимог Загальних правил призначення покарання і залишив вирок без зміни.

Ураховуючи наведене, зазначений вирок та ухвала апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При цьому, доводи касаційного подання про скасування вироку щодо ОСОБА_4. є непереконливими.

Покарання засудженому ОСОБА_4. призначено відповідно вимог

ст. ст. 65- 67 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на його призначення. При цьому суд зважив на те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочинів. За таких обставин, беручи до уваги, що він вчинив лише дві крадіжки та частково відшкодував завдану шкоду, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Під час нового судового розгляду необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначене ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від

19 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 30 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.