Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок та окрему ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

1980 року народження, громадянина України, не судимого,

виправдано за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України за недоведеністю участі у вчиненні злочинів, за ч.1 ст. 164 КК України - за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_3,

1981 року народження, громадянина України, не судимого,

виправдано за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 обвинувачувалися в тому, що 17 червня 2004 року між 3 та 5 годинами, знаходячись у кв.АДРЕСА_1, вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 та його умисне вбивство з корисливих мотивів. При цьому ОСОБА_2 завдав потерпілому не менш, ніж 18 ударів у голову та тулуб, а ОСОБА_3 душив його мотузкою. Після цього ОСОБА_2, взявши на кухні ніж, завдав потерпілому два удари у черево та спину. Від отриманих тілесних ушкоджень Приведенець помер на місці вчинення злочину від масивної внутрішньої кровотечі, а обвинувачені заволоділи його телевізором вартістю 1744 грн.

ОСОБА_2, крім того, обвинувачувався в тому, що він, починаючи з 24 лютого 2003 року, злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання своєї доньки ОСОБА_11 і допустив заборгованість у сумі 3385 грн. 80 коп., а також у незаконному придбанні та зберіганні за місцем проживання 17 патронів калібру 7,62 мм та одного патрона калібру 5,6 мм.

Виправдовуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 та ч.4 ст. 187 КК України, суд послався на те, що показання підсудних та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 на досудовому слідстві не є допустимими доказами, оскільки отримані із застосуванням незаконних методів дізнання та слідства. Протокол обшуку у квартирі ОСОБА_2, згідно з яким було вилучено його сорочку із слідами крові, є сфальсифікованим, а тому цей речовий доказ та зроблений в результаті його дослідження висновок судово-імунологічної експертизи також не взяті до уваги, як докази винності обвинувачених. Всі інші докази, що на них посилалося обвинувачення, не довели вчинення цих злочинів ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.1 ст. 164 КК України суд зазначив, що йому не було відомо про наявність рішення про стягнення з нього аліментів, а також про попередження його про заборгованість з аліментів, а тому відсутній умисел на ухилення від сплати аліментів.

За ч.1 ст. 263 КК України ОСОБА_2 виправдано у зв`язку з тим, що ключі від квартири ОСОБА_2 були у розпорядженні працівників міліції до проведення обшуку і з урахуванням відсутності у нього будь-якої зброї, зберігання ним бойових припасів викликає сумніви, які мають тлумачитись на користь підсудного.

По справі постановлено окрему ухвалу на адресу Генерального прокурора України, у якій його повідомлено про вище вказані порушення кримінально-процесуального закону, допущені при проведенні досудового слідства по даній справі, а також несвоєчасне виконання прокуратурою Рівненської області судових доручень.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 18 грудня 2008 року цей вирок і окрему ухвалу залишено без зміни.

Як убачається з матеріалів справи і вироку суду, до затримання як підозрюваних, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також свідки ОСОБА_5, ОСОБА_7 були затримані в порядку провадження по справі про адміністративне правопорушення і судом на них були накладені адміністративні стягнення у виді адміністративного арешту. Всі названі особи пояснили, що адміністративних правопорушень, про які зазначено у протоколах, не вчиняли. Свідок ОСОБА_8, колишній працівник міліції, пояснив, що підробив протокол про адміністративне правопорушення, ніби-то вчинене ОСОБА_3, на вимогу начальника карного розшуку ОСОБА_9 Як убачається з матеріалів справи, саме у той період, коли ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відбували покарання у виді адміністративного арешту, вони допитувалися як свідки у справі порушеній за фактом умисного вбивства ОСОБА_10 і у них виникли тілесні ушкодження. Про здійснення на них фізичного і психічного тиску пояснили і свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 За скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_3 постанови суддів про притягнення до адміністративної відповідальності цих осіб скасовано. Як убачається з постанов суддів, особи, які притягувалися до адміністративної відповідальності заперечували вчинення ними правопорушень і зазначали, що факти, викладені у протоколах, не відповідають дійсності. В судовому засіданні вони пояснили, що говорили судді, що їх підозрюють у вчиненні вбивства. Однак, судді не перевіряли цих пояснень затриманих. У результаті, фактично за допомогою судових рішень, працівники міліції отримали можливість не затримувати осіб, як підозрюваних з додержанням їхніх відповідних процесуальних прав, і, застосовуючи незаконні методи, отримати необхідні свідчення.

Розглядаючи таке ставлення суддів до виконання своїх обов`язків як неприпустиме, колегія суддів вважає за необхідне про вище зазначені факти довести до відома голови апеляційного суду Рівненської області.

Керуючись ст.ст. 395, 396, 400-2 КПК України, колегія суддів

про вище викладене довести до відома голови апеляційного суду Рівненської області для обговорення з суддями задля запобігання порушень закону при розгляді матеріалів про адміністративні правопорушення.