Колегія суддів Військової судової колегії

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурорів Козака А.Т., Кривоноса В.В., скаржника ОСОБА_1та його представника адвоката ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні 17 грудня 2008 року в м. Києві справу за скаргоюОСОБА_1 на постанову військового прокурора Київського гарнізону від 19 листопада 2007 року про закриття кримінальної справи по факту використання завідомо підробленого документа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, за касаційною скаргоюОСОБА_1на постанову судді військового суду Київського гарнізону від 6 травня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 травня 2008 року,

Постановою військового прокурора Київського гарнізону від 19 листопада 2007 року кримінальна справа по факту використання завідомо підробленого документа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, порушена постановою від 21 серпня 2007 року тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини А 0671 полковника ОСОБА_3за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, закрита за відсутністю в діяхОСОБА_1складу злочину.

Постановою судді військового суду Київського гарнізону від 6 травня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 травня 2008 року, скаргаОСОБА_1на постанову військового прокурора про закриття кримінальної справи залишена без задоволення, в скасуванні зазначеної постанови відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені військовим прокурором Київського гарнізону, судом першої і апеляційної інстанцій істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просив скасувати постанову військового прокурора Київського гарнізону від 19 листопада 2007 року про закриття кримінальної справи, постанову військового суду Київського гарнізону від 6 травня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 травня 2008 року, направити справу на додаткове розслідування з вказівкою про обов'язковість застосування ст. 99 КПК України та винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В судовому засіданні скаржник і його представник уточнили касаційні вимоги і просили постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що постанова від 21 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи була винесена особою, яка згідно з кримінально-процесуальним законом не є органом дізнання і не мала права на порушення кримінальної справи, та без достатніх підстав до порушення кримінальної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника та його представника на підтримку касаційної скарги, пояснення прокурорів про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Касаційний суд, відповідно до статті 395 КПК України, перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Статтею 398 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови, є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, відповідно до статті 370 КК України є такі порушення вимог КПК України (1001-05) , які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Відповідно до статті 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є, зокрема, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Статтею 98 КПК України передбачено, що при наявності приводів та підстав, зазначених у статті 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Органом дізнання, відповідно до статті 101 КПК України, є, зокрема командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах.

З оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи від 21 серпня 2007 року вбачається, що кримінальну справу було порушено тимчасово виконуючим обов'язки начальника Центрального управління військових сполучень Збройних Сил України (далі - ЦУВС) полковником ОСОБА_3 по факту використання завідомо підробленого документа - довідки 482 Конструкторсько-технологічного центру (військова частина А 2070) від 25 червня 2003 року № 258 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

У постанові зазначено, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що за змістом вказаної довідки, ОСОБА_1 підлягав звільненню з лав Збройних Сил України у IV кварталі 2044 року; на підставі вказаної довідки ОСОБА_1 був зарахований до Міжрегіонального Центру професійної перепідготовки військовослужбовців, звільнених у запас у м. Києві, де пройшов навчання за рахунок державних коштів; за повідомленням командира військової частини А 2070 довідка про те, що ОСОБА_1 згідно плану звільнення підлягає звільненню з лав Збройних Сил України в IV кварталі 2004 року, не надавалась.

З послужного спискуОСОБА_1(а.с. 19-20) вбачається, що він з 11 червня 2007 року призначений на посаду помічника начальника Управління військових сполучень на Львівській залізниці.

З урахуванням викладеного слід визнати, що суд недостатньо дослідив питання винесення постанови про порушення кримінальної справи від 21 серпня 2007 року особою, яка згідно з кримінально-процесуальним законом була органом дізнання, а також щодо особи, яка на час винесення постанови не проходила військову службу у Центральному управлінні військових сполучень Збройних Сил України, та достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину.

Відповідно до статті 100 КПК України, прокурор здійснює нагляд за законністю порушення справи. Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не проводилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.

За таких умов, суду необхідно було дослідити повноваження прокурора, якому була направлена справа, щодо вказаної постанови про порушення кримінальної справи мала бути скасована, оскільки в подальшому вказана кримінальна справа, порушена по факту використання завідомо підробленого документа, постановою військового прокурора Київського гарнізону від 19 листопада 2007 року закрита на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діяхОСОБА_1складу злочину.

Військовий апеляційний суд вказаним порушенням належної оцінки не надав і відмовив в задоволенні апеляції.

Таким чином судами при постановленні рішень було допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим постанова військового суду гарнізону і ухвала військового апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 398, - 400-2 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.

Постанову військового суду Київського гарнізону від 6 травня 2008 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 20 травня 2008 року скасувати.

Справу за скаргоюОСОБА_1 на постанову військового прокурора Київського гарнізону від 19 листопада 2007 року про закриття кримінальної справи по факту використання завідомо підробленого документа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, направити на новий судовий розгляд.