Колегія суддів Військової судової колегії

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Ковтуна О.А., представників потерпілого ОСОБА_1двоката ОСОБА_2 іОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні 17 грудня 2008 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_4та ОСОБА_5за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1на вирок військового суду Одеського гарнізону від 27 вересня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 5 лютого 2008 року,

Вироком військового суду Одеського гарнізону від 27 вересня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 5 лютого 2008 року, військовослужбовців Котовського прикордонного загону Державної прикордонної служби України начальника застави "Градениці"

та заступника начальника застави "Градениці" по роботі з особовим складом

кожного визнано винним у застосуванні насильства щодо підлеглих ОСОБА_1та ОСОБА_5, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 58, 69 КК України, кожному призначено покарання у виді службового обмеження на строк один рік з відрахуванням в доход держави десяти відсотків із суми їх грошового забезпечення.

Як зазначено у вироку, 28 травня 2007 року близько 18 години на вулиці Перемоги в селі Градениці Біляєвського району Одеської області ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи незадоволеними відношенням підлеглих їм військовослужбовців контрактної служби ОСОБА_1 і ОСОБА_5до виконання службових обов'язків, нанесли їм численні удари ногами та руками по різних частинах тіла, заподіявши ОСОБА_1легкі тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому носа, ран надбрівної області та підборіддя, травматичного пародонтиту чотирьох зубів, а ОСОБА_5 побої. При цьому ОСОБА_4 і ОСОБА_5вилучили у потерпілих мобільні телефони з метою перешкодити їм повідомити родичам про скоєне щодо них.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, просить постановлені у справі судові рішення скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судом не надано оцінки діям засуджених щодо протиправного заволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5мобільним телефоном ОСОБА_1, який йому не повернутий до дня подання касаційної скарги.

На думку потерпілого, при призначенні покарання військовий суд гарнізону визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, розкаяння підсудних при тому, що винні особи фактично в скоєному щиро не розкаялися, перед потерпілими не вибачилися, про вчинене не жалкували і потерпілим не співчували. За викладених обставин скаржник вважає, що статті 58, 69 КК України до підсудних застосовані неправильно, а призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та даним про особи винних.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників потерпілого на підтримку доводів касаційної скарги, пояснення прокурора про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Касаційний суд, відповідно до статті 395 КПК України, перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого.

Статтею 398 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до статті 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (1001-05) , які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Статтею 323 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Оцінка доказів має бути проведена судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З вироку військового суду гарнізону вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5були визнані винними у застосуванні насильства щодо підлеглих, що проявилось у нанесенні ОСОБА_110 ударів ногами, руками по голові та тілу, а ОСОБА_5 - 8 ударів ногами, руками по голові та тілу. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ОСОБА_1були завдані легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 - побої.

Всупереч доводам касаційної скарги щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_4 в частині вилучення у потерпілих мобільних телефонів в ухвалі апеляційного суду, постановленої за результатами апеляційної перевірки вироку, зазначено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5у потерпілих, з метою створення перешкод для повідомлення родичів про вчинення щодо них злочину, були вилучені мобільні телефони. Постановою слідчого військової прокуратури було відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3про перекваліфікацію дій обвинувачених у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак складу злочинів, передбачених ст. 187 ч. 2 та ст. 419 ч. 1 КК України. Зазначена постанова слідчого потерпілим і його представником у встановленому законом порядку не оскаржувалась.

Також у судових рішеннях вказано, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5повністю оплатили витрати на лікування потерпілих.

Під час касаційного розгляду даної кримінальної справи представниками потерпілого адвокатом ОСОБА_2 і ОСОБА_1 наголошено на тих обставинах, що потерпілий ОСОБА_1 на момент касаційної перевірки, як і на час постановлення судових рішень у справі, перебуває на лікуванні з приводу наслідків травм, заподіяних засудженими. Витрати на таке лікування ОСОБА_4 і ОСОБА_5не відшкодовані.

За викладених умов, оскаржувані судові рішення слід визнати такими, що постановлені без дотримання вимог щодо повноти та всебічності розгляду справи.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Військовий суд гарнізону дійшов висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_4 і ОСОБА_5на підставі положень статей 58, 69 КК України. З цим погодився і апеляційний суд.

Санкцією частини другої статті 424 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до частини першої статті 69 КК України (в редакції на час постановлення вироку), за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Обставинами, що пом'якшують покарання та суттєво зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 і ОСОБА_5злочину суд визнав їх розкаяння у вчиненому, добровільне відшкодування завданих злочином збитків, пов'язаних з лікуванням потерпілих та їх позитивні характеристики за час проходження військової служби.

Таким чином, у вироку суду не викладено обставин, які суд визнав такими, що істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину. Це, в сукупності з допущеною судом неповнотою розгляду справи в частині з'ясування обставин лікування потерпілого ОСОБА_1, дозволяє зробити висновок про неправильне застосування судом статті 69 КК України при призначенні покарання.

З урахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 379, 394- 398, - 400-2 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1задовольнити.

Вирок військового суду Одеського гарнізону від 27 вересня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 5 лютого 2008 року скасувати.

Кримінальну справу щодо ОСОБА_4та ОСОБА_5направити на новий судовий розгляд.