Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 2 квітня 2008 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя м. Житомира,

громадянина України,

раніше не судимого,

та

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця і жителя м. Житомира,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 2 роки;

за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання 3 роки позбавлення волі кожному.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 209 645 грн. 50 коп. Цивільний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2008 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за вчинення таємного викрадення чужого майна за таких обставин.

11.03.1998 р. близько 10 год. 50 хв. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 з проникненням у АДРЕСА_1 вчинили таємне викрадення майна ОСОБА_4 на загальну суму 198 941 грн. 50 коп., заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду.

22.07.1999 р. близько 00 годин ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 і ОСОБА_6, повторно, з проникненням у приміщення гаража по АДРЕСА_2 вчинили таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 15 719 грн.

28.02.2001 р. близько 11 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_6, повторно, з проникненням у АДРЕСА_1, вчинив таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 6 404 грн., заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду.

У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області ставить питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 через неправильне застосування кримінального закону. Посилається на те, що вчинений засудженими злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Вважає, що на час постановлення вироку відповідно до ч.1 п.3 ст. 49 КК України закінчився строк давності з дня вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 злочину 22.07.1999 р. Просить судові рішення змінити, виключити із вироку засудження ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст. 185 і ст. 70 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 порушує питання про перегляд судових рішень щодо нього у зв'язку з тим, що призначене йому покарання є надмірно суворим. З цивільним позовом у частині стягнення 209 645 грн. 50 коп. на відшкодування матеріальної шкоди не погоджується. Просить призначити йому покарання з іспитовим строком і зменшити суму цивільного позову до 18 000 грн.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 просила залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України відповідає встановленим обставинам, і у поданні та скарзі не заперечуються.

Покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання. Доводи ОСОБА_3 щодо суворості призначеного йому покарання перевірялись апеляційним судом і визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що наведені відповідні мотиви прийняття такого рішення в ухвалі апеляційного суду.

Цивільний позов судом вирішено відповідно до вимог закону на підставі доказів, що є у справі.

Разом з тим, переглядаючи справу в касаційному порядку колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції неправильно застосовано кримінальний закон щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2

Так, із матеріалів справи видно, що злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вчинили 22.07.1999 року. Статтею 12 КК України цей злочин віднесений до злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Згідно з ч.3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

Злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, засуджені вчинили в липні 1999 року. Але ОСОБА_2 у лютому 2001 році вчинив новий злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, тобто перебіг давності щодо нього перервався і розпочався з лютого 2001 року.

Таким чином, оскільки до дня постановлення вироку (2.04.2008 р) з липня 1999 року пройшло більше 8 років, а з лютого 2001 року - більше 7 років, то суд мав звільнити ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від покарання за ч.2 ст. 185 КК України, а не постановляти вирок.

Апеляційний суд, перевіряючи справу, не виправив цю помилку суду першої інстанції.

Тому колегія суддів вважає, що вирок і ухвала апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України підлягають скасуванню, а засуджені звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 п.3 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

У зв`язку з цим підлягає виключенню засудження ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 2 квітня 2008 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10 червня 2008 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в частині засудження за ч.2 ст. 185 КК України скасувати і звільнити їх від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 п.3 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_3 і ОСОБА_2 засудженими за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки кожного.