Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 16 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлений щодо нього вирок,

вироком Балтського районного суду Одеської області від 22 травня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2. на відшкодування, заподіяної злочином шкоди, 673 грн. 69 коп.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ним таких злочинів.

07 травня 2006 року, приблизно о 24 год.,ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в с. Харитинівка Балтського району Одеської області, за викладених у вироку обставин, вчинив напад із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я ОСОБА_2., 1925 року народження, проник у будинок останньої та заволодів належним їй майном на суму 583 грн.

27 травня 2006 року, приблизно о 23 год. 30 хв.,ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в с. Пасіцели Балтського району Одеської області проник у приміщення магазину ХОП "Беліно", де таємно викрав майно на суму 636 грн. 25 коп.

У касаційній скарзі засудженийОСОБА_1 посилається на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно з порушенням його права на захист, оскільки в суді першої інстанції йому відмовлено в наданні захисника, а також вважає, що призначене йому покарання є надто суворим. За змістом скарги просить змінити постановлені щодо нього судові рішення та пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора щодо залишення скарги засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що її належить залишити без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність

ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, сам засудженийОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні та дав докладні показання про обставини вчинення ним протиправних дій щодо потерпілої

ОСОБА_2. і таємного викрадення майна із продуктового магазину ХОП "Беліно".

Показаннями потерпілої ОСОБА_2., 1925 року народження, у судовому засіданні встановлено, що 7 травня 2006 року опівночі вона прокинулася від брязкоту розбитого віконного скла і побачила, що в будинок намагається проникнутиОСОБА_1, вимагаючи спиртні напої та погрожуючи фізичною розправою, яку вона сприйняла як реальну. Побоюючись за своє життя потерпіла сховалася в кімнаті, звідки чула, якОСОБА_1 збирав її речі.

Факт вчиненняОСОБА_1. зазначених злочинів підтверджено також даними, що містяться у показаннях свідківОСОБА_2., ОСОБА_3,

ОСОБА_4, протоколах відтворення обстановки та обставин події, огляду місця події, висновках дактилоскопічної експертиз, акті ревізії, інших матеріалах справи.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність

ОСОБА_1 у вчиненні ним нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у житло, а також у вчиненні ним таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення.

Тому, доводи з даного приводу в скарзі засудженого ОСОБА_1, є безпідставними.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для його пом'якшення.

Що ж стосується посилання у скарзі засудженого на те, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки йому відмовлено в наданні захисника, то воно є необґрунтованим.

Як убачається з протоколу судового засідання, після роз'яснення судом ОСОБА_1 його прав під час судового розгляду справи, він виявив бажання захищати свої інтереси самостійно, при цьому пояснивши, що його відмова від захисника не пов'язана з його матеріальним становищем (а. с. 157 зв.).

Також необхідно зазначити, щоОСОБА_1. не подано заперечень на протокол судового засідання у даній частині.

Отже, касаційну скаргу засудженого належить залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а

вирок Балтського районного суду Одеської області від 22 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.