Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у м. Києві 16 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на вирок Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2008 року щодо ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця та жителя с. Верхня Лукавиця Стрийського району Львівської області, раніше неодноразово судимого, останній раз

8 квітня 2005 року за ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі,

- за ч.2 ст. 355 КК України засуджено на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання з покаранням за вироком апеляційного суду Львівського області від 8 квітня 2005 року, яким ОСОБА_2. було засуджено на чотири роки позбавлення волі, ОСОБА_2. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

За п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 304 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця, та жителя с. Довге Стрийського району Львівської області, раніше неодноразово судимого, останній раз 8 квітня 2005 року за ч. 2 ст. 189 КК України на 5 років і 6 місяців позбавлення волі,

за п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 304 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця та жителя м. Стрия Львівської області, раніше не судимого,

за п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 304 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженку та жительку с. Дуліби Стрийського району Львівської області, раніше не судиму,

за п.п. 1, 2, 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні цих злочинів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2. визнано винуватим і засуджено за примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, поєднане з погрозою вбивства, вчинене за таких обставин. На початку грудня 2003 року він надав ОСОБА_3 грошову позику. З метою повернення цього боргу 14 грудня 2003 року близько 12 години засуджений прийшов до місця проживання ОСОБА_3 - у квартиру АДРЕСА_1і та пред'явив останньому вимогу повернути борг, що ОСОБА_3 відмовився зробити, посилаючись на відсутність у нього коштів. У зв'язку з цим ОСОБА_2, діючи умисно, з метою залякати ОСОБА_3 та добитися повернення боргу витягнув стартовий револьвер, який приставив до підборіддя ОСОБА_3, погрожуючи вбити його.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_2. за вчинення цього злочину ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3. пред'явлено обвинувачення в тому, що вони, втягнувши у злочинну діяльність неповнолітню ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою між собою, а також спільно з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_8матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, вчинили розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та з метою приховання вчинених злочинів, з корисливих мотивів, з особливою жорстокістю вчинили умисне вбивство малолітньої ОСОБА_6. та її матері ОСОБА_7

Як указано в обвинувальному висновку та інших процесуальних документах, зазначені особи 15 грудня 2003 року близько 1-ї години автомобілем під керуванням невстановленої особи прибули в с.Довге Стрийського району Львівської області, де, діючи з корисливих мотивів, проникли в будинок АДРЕСА_2 в якому проживала ОСОБА_7 зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_6. Знаходячись у даному будинку, ОСОБА_3і ОСОБА_2. учинили розбійний напад на ОСОБА_7, під час якого, діючи з умислом на позбавлення останньої життя з користі, наносили їй удари руками та ногами по голові та тілу, а також здушували шию потерпілої, вимагаючи видати їм гроші та цінності.

Далі органи досудового слідства в процесуальних документах зазначили, що ОСОБА_5 ОСОБА_4 та особа на ім'я ОСОБА_8 обшукуючи кімнати другого поверху будинку, в одній з них виявили малолітню дитину - ОСОБА_6., 2001 року народження, яку передали ОСОБА_3. таОСОБА_2. Останні, діючи з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю, сподіваючись, що внаслідок застосування насильства до дитини її мати видасть наявні цінності, в присутності ОСОБА_7 стали завдавати удари руками по тілу і голові ОСОБА_6. й здушувати їй шию. Цими діями позбавили малолітню ОСОБА_6. життя. Потім з метою приховання вчинених злочинів вирішили вбити ОСОБА_7 З цією метою ОСОБА_3та ОСОБА_2. продовжили завдавати ударів руками, ногами та предметом, схожим на палицю, в голову та інші частини тіла ОСОБА_7 доки не заподіяли потерпілій смерті.

Після цих дій, за змістом обвинувального висновку, перетягнувши тіла ОСОБА_7 та малолітньої ОСОБА_6. у ванне приміщення будинку, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлена особа на ім'яОСОБА_8 з місця вчинення злочинів утекли. Вчинивши зазначені злочини, заволоділи особистим майном потерпілих на суму 780 грн. 51 коп.

Виправдовуючи ОСОБА_2,ОСОБА_3.,ОСОБА_4та ОСОБА_5за цими звинуваченнями, апеляційний суд указав у вироку, що у справі відсутні допустимі докази, які б з переконливістю свідчили про вчинення ними інкримінованих злочинів, а всі можливості для збирання додаткових доказів вичерпані. При цьому суд детально проаналізував зібрані по справі докази.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на те, що суд безпідставно визнав недопустимими доказами дані, які містяться у протоколах допитів ОСОБА_5ОСОБА_3., ОСОБА_4., ставок віч-на-віч між ними та відтворенні обстановки та обставин події з участю ОСОБА_5 йОСОБА_3., згідно з якими на початку досудового слідства ці особи викривали один одного та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів. Покликається на те, що у справі достатньо доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_2, ОСОБА_4.,ОСОБА_3. та ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу та умисного вбивства малолітньої ОСОБА_6. та її матері ОСОБА_7 На його переконання, суд допустив неповноту і однобічність судового слідства, дав невірну оцінку зібраним у справі доказам, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. Порушує питання про скасування вироку в частині виправдання ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5 в пред'явленому їм обвинуваченні за п.п. 1,2,4,6,9,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ст. 304 КК України і направлення справи у цій частині на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1посилаючись на аналогічні доводи, також порушує питання про скасування виправдувального вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. На її думку, судом при винесенні оскаржуваного вироку допущено істотне порушення кримінально-процесуального законодавства. Твердить, що суд не дослідив усіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, проявив упередженість при оцінці доказів, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_4.,ОСОБА_3. та ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Волошину Т.Г., яка підтримала касаційне подання, потерпілу ОСОБА_1яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні та скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_2, ОСОБА_4.,ОСОБА_3. та ОСОБА_5 у пред'явленому їм обвинуваченні є обґрунтованим, оскільки обвинувачення їх в умисному вбивстві ОСОБА_6. та ОСОБА_7 за обтяжуючих обставин та інших злочинів не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Як убачається з протоколу судового засідання та мотивувальної частини вироку, суд повно та всебічно дослідив усі зібрані у справі докази та, давши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку, що обвинувачення ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5 у вчиненні ними злочинів, передбачених п.п, 1,2,4,6.9,12 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України, а ОСОБА_4.,ОСОБА_3. та ОСОБА_2 ще і за ст. 304 КК України ґрунтується виключно на показаннях ОСОБА_3, ОСОБА_4та ОСОБА_5даних ними на початку досудового слідства, які є непослідовними, суперечливими, такими, що не узгоджуються з іншими фактичними даними по справі та ще й зафіксованими в спосіб, який не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, тобто з істотним порушенням вимог процесуального законодавства.

Як правильно вказано у вироку суду, ці показання ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5 є суперечливими, суттєво відрізняються одні від інших стосовно часу та місця їх зустрічі, кількості учасників та автомобілів, на яких вони приїхали у село Довге, способу та часу проникнення в будинок потерпілої, їх дій в будинку.

Зокрема, як убачається з даних, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_5 від 25 та 29 грудня 2003 року, вона вказувала різний спосіб проникнення як на подвір'я, так і в будинок потерпілої, а безпосередньо в будинку вказувала на електричну лампочку, яку нібито викрутив ОСОБА_3., що не відповідало дійсності.

Як убачається з обвинувального висновку, слідчий також визнав недостовірними ряд показаньОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5 про вказані ними обставини вчинення злочинів щодо потерпілих.

Зокрема, це стосується їх показань про причетність до вчинення злочинів ще й особи на ім'я ОСОБА_9 що при вчиненні розбійного нападу були застосовані револьвер, пістолет ПМ, ніж, металевий прут, що перед вчиненням злочинів ОСОБА_2. силоміць ввів ОСОБА_3. наркотичний засіб.

Належним чином суд мотивував свій висновок, що жодним із вказаних ОСОБА_4, ОСОБА_3. та ОСОБА_5 на початку досудового слідства способом вони не могли проникнути в будинок ОСОБА_10 ні 14, ні 15 грудня 2003 року.

Крім того, як убачається з показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 в ніч на 15 грудня 2003 року неможливо було пройти вулицею, щоб не забруднити взуття. Проте, як убачається з протоколу огляду місця події, в будинку потерпілої не виявлено характерних для цього слідів взуття.

Обґрунтовано суд послався й на те, що вказаний на початку досудового слідства ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень не відображав навіть мінімуму заподіяних тілесних ушкоджень ОСОБА_6. та ОСОБА_7 Наявність же слідів крові на стіні ванної кімнати та на раковині - великої кількості волосся, яке згідно з висновком експертизи належить ОСОБА_7, свідчить про можливість заподіяння певної кількості тілесних ушкоджень шляхом ударів ОСОБА_7 головою об раковину, але про такі обставини ні ОСОБА_3., ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 при своєму зізнанні органу досудового слідства не повідомляли.

Натомість їх показання про заподіяння смерті потерпілим в одній із кімнат будинку з наступним волочінням за ноги трупа ОСОБА_7 у ванну кімнату суперечать даним протоколу огляду місця події та висновку судово-медичної експертизи про відсутність будь-яких слідів волочіння.

Не підтверджується судово-медичними даними і їх показання про те, що, тримаючи малолітню за ноги, її ударяли головою об східці чи стіну будинку.

Відсутні у справі і будь-які об'єктивні докази на підтвердження обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_4.,ОСОБА_3. та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Так, з даних, які містяться у висновку судово-дактилоскопічної експертизи, убачається, що п'ять слідів пальців рук, вилучених при огляді місця події, не належать господарям будинку і залишені не ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_3. чи ОСОБА_5 а іншими особами.

Відповідно до висновків імунологічних та цитологічних експертиз виявлені у піднігтьовому вмісті трупів потерпілих клітини не походять від ОСОБА_2, ОСОБА_4.,ОСОБА_3. чи ОСОБА_5 Не виявлено і на одязі виправданих жодних слідів крові, яка б могла походити від потерпілих.

За показаннями ОСОБА_5 ОСОБА_4.,ОСОБА_3., в яких вони зазначали про свою причетність до вчинення злочинів щодо потерпілих, ОСОБА_5 тримала на руках дитину, загорнуту в ковдру, а ОСОБА_3сидів верхи на потерпілій ОСОБА_7

Проте ці показання не підтверджуються висновками криміналістичних експертиз, згідно з якими на даній ковдрі, на предметах одягу потерпілих ОСОБА_10 й ОСОБА_6. таОСОБА_3., ОСОБА_2 й ОСОБА_5 не виявлено нашарувань волокон спільної родової належності.

Належним чином мотивовано і висновок суду про те, що не позбавлені підстав твердження ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5 про застосування щодо них недозволених методів слідства, внаслідок чого вони обмовили себе та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів на початку досудового слідства .

Цей висновок узгоджується і з даними, які містяться у висновку судово-психолого-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_5 згідно з якими її особистості притаманна риса - легко підкорятися іншим.

Як убачається з матеріалів справи, неповнолітня ОСОБА_5 була фактично затримана об 11 годині 24 грудня 2003 року. В цей же день з нею без участі захисника працювали три співробітники міліції і близько 19 години отримали від неї явку з повинною.

Також обґрунтовано визнав суд недопустимими представлені органами досудового слідства докази на підтвердження винуватостіОСОБА_3., ОСОБА_2, ОСОБА_4. та ОСОБА_5 оскільки, як правильно вказано у вироку, вони одержані незаконним шляхом з порушенням детально наведених у вироку вимог кримінально-процесуального законодавства.

Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційного подання, що на зазначені у вироку порушення норм чинного законодавства при провадженні досудового слідства належало реагувати окремою ухвалою суду, а не визнавати отримані у такий спосіб докази недопустимими.

Отже, суд, як того вимагає ст. 334 КПК України, навів у мотивувальній частині виправдувального вироку формулювання обвинувачення, пред'явленогоОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 ОСОБА_5 і визнаного судом не доведеним, а також підстави для їх виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення. При цьому суд правильно виходив з презумпції невинуватості і конституційного положення, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та припущеннях, а також, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ураховуючи, що у справі вичерпані всі можливості збирання додаткових доказів на підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні розбійного нападу та умисного вбивства за обтяжуючих обставин потерпілих ОСОБА_6. та ОСОБА_7, і це не заперечується у касаційному поданні та касаційній скарзі, рішення суду про визнання ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4. й ОСОБА_5 невинуватими у зв'язку з недоведеністю обвинувачення, є обґрунтованим. Відповідно доводи у касаційному поданні та скарзі з цього приводу є безпідставними.

Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, судовий розгляд у ній, всупереч доводам касаційного подання і скарги, проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи.

Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо невинуватості ОСОБА_2,ОСОБА_3., ОСОБА_4. й ОСОБА_5 судом не допущено, в судовому засіданні досліджені всі обставини, які могли мати значення для постановлення обґрунтованого і законного рішення у справі. Отже, доводи у касаційному поданні та скарзі з цього приводу також є безпідставними.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2008 року, яким виправдано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без зміни.