Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 11 грудня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 6 червня 2007 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено вісім років позбавлення волі,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено сім років позбавлення волі,

і

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

не маючого судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено сім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6 50.000 грн. на відшкодування моральної шкоди,

Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винуватими в тому, що вони 28 липня 2004 року, перебуваючи в нетверезому стані, у приміщенні будинку культури с. Пісочна Городоцького району, безпричинно з особливою зухвалістю побили руками і ногами ОСОБА_7 Вони нанесли потерпілому серію ударів в різні частини тулуба і по голові, чим заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2007 року вирок щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в частині засудження кожного з них за ч. 2 ст. 121 КК України скасовано, а справу в цій частині - закрито за відсутністю в діях складу злочину. Постановлено вважати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 засудженими за ч. 2 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі, кожного. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6 30.000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6 20.000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В порядку ст. 365 КПК України вирок щодо ОСОБА_1 змінено, виключено рішення суду про кваліфікацію дій за ознакою ч. 2 ст. 121 КК України - "вчинення злочину групою осіб". У решті вирок залишено без зміни.

Як зазначив апеляційний суд, черепно-мозкова травма, що призвела до смерті потерпілого була заподіяна ОСОБА_1, а не братами ОСОБА_3,4.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і ухвалу, а справу - направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд апеляційної інстанції поклав в основу свого рішення лише вибіркові і суперечливі показання свідків. Він не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тому безпідставно виправдав обох Лизунів за ч. 2 ст. 121 КК України і призначив їм надмірно м'які покарання. Твердить, що ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК України призначено покарання, яке не відповідає вимогам ст. 399 КПК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення щодо нього, перекваліфікувати дії з ч. 2 ст. 121 на ст. 119 КК України, а в частині засудження за ч. 2 ст. 296 КК України судові рішення скасувати і справу - закрити за відсутністю в діях складу злочину. Твердить, що він ударив потерпілого з неприязні, і той при падінні отримав смертельне ушкодження.

Захисник - адвокат ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1, а кримінальну справу - направити на додаткове розслідування. Вказує, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, у тому числі з порушенням його права на захист. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Твердить, що ОСОБА_1 має нести відповідальність за вбивство потерпілого з необережності.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про задоволення касаційного подання, скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що доводи касаційного подання про необхідність скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, є обгрунтованими.

Згідно з положеннями ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 травня 2006 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 22 серпня 2005 року щодо засудженого ОСОБА_1, в тому числі з підстав м'якості призначеного покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

При новому розгляді справи вироком Городоцького районного суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України і за цим законом йому знову призначено три роки позбавлення волі.

Апеляційна інстанція не звернула уваги на зазначене й інші упущення місцевого суду, не усунула їх, при цьому вона сама допустилась помилки у правозастосуванні.

Доводи касаційного подання про те, що апеляційний суд не приділив належної уваги з'ясуванню мотивів злочинних діянь засуджених, є слушними.

Скасовуючи зазначене рішення апеляційної інстанції, касаційним судом було фактично вказано, що при вирішенні питання про спрямованість умислу винної особи, суд повинен виходити з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, при цьому враховувати в тому числі поведінку винної особи і потерпілого, їх стосунки, які передували цьому.

Місцевий суд, як видно з вироку, зосередився виключно на з'ясуванні обставин, які відбувались безпосередньо в приміщенні будинку культури, але що цьому передувало, які були взаємостосунки зазначених осіб, належно не перевірив і своєї оцінки не дав.

Із матеріалів справи видно, і на це приверталась увага касаційною інстанцією, що конфлікт у приміщенні будинку культури не був випадковим. Цій бійці передував інший конфлікт зазначених осіб. На місці події були й очевидці, які пояснювали на допитах і про те, що брати ОСОБА_3,4 теж били потерпілого. За їхніми словами, ОСОБА_1 приєднався до братів Лизунів, які вже наносили удари потерпілому. Тому й наголошувалось про необхідність належної перевірки показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, оскільки вони мають важливе значення для правильної оцінки дій винуватих.

Не в повній мірі апеляційний суд урахував висновки судово-медичної експертизи № 95 від 29 червня 2004 року про те, що численні тяжкі тілесні ушкодження, які спричинені потерпілому тупими предметами, були загрозливими для життя в момент їх спричинення і перебувають в прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілого. У своїх поясненнях судово-медичний експерт зазначені дані підтверджував.

З наведених підстав зазначений вирок і наступна ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд. Під час якого суд має належно перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на всі вказівки касаційної інстанції, виконати їх і прийняти законне й обгрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 6 червня 2007 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 4 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд.