розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2008 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ешера Сухумського району Абхазії Республіки Грузії, судимого вироком апеляційного суду Донецької області від 1 лютого 2006 року за п. п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК на чотирнадцять років позбавлення волі,

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене за попереднім вироком, і остаточно призначено двадцять років позбавлення волі.

За п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_1 виправдано.

Цим же вироком кримінальна справа щодо

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Престінне, Курського району Курської області, Російської Федерації, судимого вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 23 червня 2003 року за ч. 4 ст. 185 КК України на п'ять років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2006 року за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на п'ять років один місяць позбавлення волі,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Маріуполя, Донецької області, судимого вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 березня 2005 року за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 125 КК України закрита на підставі п. 7 ст. 6 КПК України.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3230 грн. 56 коп.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні умисного злочину за таких обставин.

Відбуваючи покарання в Бердянській виправній колонії № 77, між засудженими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. й іншими, з одного боку, та ОСОБА_4, із другого, склались неприязні стосунки, у зв'язку з чим ними було прийнято рішення побити ОСОБА_4

З цією метою вони 30 березня 2008 року приблизно о 3 годині, одягнувши маски та озброївшись заздалегідь заготовленими предметами: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обрізками металевих труб, а ОСОБА_2. - дерев'яним бруском, проникли у спальний корпус карантину Бердянської виправної колонії № 77, де ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, вийшовши за межі домовленості, вчинив умисне вбивство ОСОБА_4, завдавши йому сплячому в область голови не менше чотирьох ударів металевим обрізком труби та спричинивши відкриту черепно-мозкову травму.

У цей же час ОСОБА_3 та ОСОБА_2. предметами, що були у них у руках, завдали ОСОБА_4 удари по тулубу й кінцівкам, спричинивши множинні садна, синці та крововиливи лівої частини тулуба, живота, лівих нижньої та верхньої кінцівок, які містять ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Визнавши, що дії останніх підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд кримінальну справу щодо них закрив за відсутністю скарги потерпілого.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує, що суд неналежно оцінив докази та обставини події, безпідставно не взяв до уваги ті, що свідчать про наявність між ОСОБА_1, ОСОБА_2 й ОСОБА_3 попередньої змови на вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 та дали органу досудового слідства підстави кваліфікувати дії всіх учасників побиття потерпілого за п. 12 ч. 2 ст. 115 К України. Вважає, що суд, кваліфікувавши дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України, неправильно застосував закон. Крім того, посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам ст. 65 КК України внаслідок м'якості, оскільки суд безпідставно визнав пом'якшуючими покарання обставинами визнання ним винності та каяття у вчиненому, а також неналежно оцінив дані про його особу та тяжкість вчиненого злочину.

З огляду на викладене прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту до ч. 2 ст. 28 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) , вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб ( дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його виконання.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні достовірні докази наявності між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до початку виконання об'єктивної сторони вбивства попередньої змови саме на вчинення цього діяння.

Як убачається з матеріалів справи, вказані особи, а також інші засуджені, які відбували покарання у колонії № 77: ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7 29 березня 2008 року приблизно о 20 годині в побутовому приміщенні загону №6 домовились між собою проникнути в нічний час до карантинного приміщення колонії та на грунті неприязних стосунків побити ОСОБА_4, коли той буде спати. При цьому всі вони домовились взяти металеві труби та дерев'яні палиці, одягти маски, щоб не бути впізнаними. Приблизно о 3 годині 30 березня 2008 року, озброївшись дерев'яними палицями та обрізками металевих труб, надівши на обличчя маски, вони пішли до спального корпусу карантину, де ОСОБА_6. та ОСОБА_5. зняли металеву решітку з віконного отвору. Останній біля вікна спостерігав за навколишньою обстановкою, а решта осіб проникли до приміщення ділянки карантину діагностики та розподілення БВК № 77. ОСОБА_6. та ОСОБА_7 залишились біля чергового днювального ОСОБА_9, а ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2. зайшли в спальну кімнату і завдали ОСОБА_4 удари: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обрізками металевих труб, а ОСОБА_2. дерев'яним бруском, після чого залишили потерпілого й всі разом повернулись в загін.

Такі обставини події встановлені показаннями названих осіб, а також і досудовим слідством, яке визнало, що напередодні, ввечері 29 березня 2008 року, вони домовились лише побити ОСОБА_4 і заподіяти йому тілесні ушкодження невизначеної ступені тяжкості, у зв'язку з чим постановою слідчого від 3 липня 2008 року в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 27, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Досудове слідство прийшло до висновку, що попередня змова про вбивство ОСОБА_4 між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла в той час, коли вони близько 3-ї години зайшли до приміщення, де спав потерпілий.

Однак, вказані особи протягом усього досудового та судового слідства категорично заперечували наявність зговору про вбивство ОСОБА_4 як під час попередньої домовленості про побиття останнього, так і після того, як вони втрьох зайшли до спального приміщення. Усі вони стверджували, що ввечері 29 березня 2008 року відбулась розмова лише про побиття ОСОБА_4, щоб провчити його через те, що він, користуючись наближеністю до адміністрації колонії, знущався та принижував засуджених. Інших домовленостей, тому числі і в приміщенні, де спав ОСОБА_4, щодо характеру насильства, розподілення ролей, в між ними не було.

Аналогічні показання дали і свідки ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Таким чином, із наведених доказів не вбачається, що між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мала місце попередня змова на вбивство потерпілого.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_4 виявлено відкриту черепно-мозкову травму з переломами кісток склепіння та основи черепа, яка утворилась від неодноразового ( не менше чотирьох) впливу тупого продовгуватого предмета циліндричної форми. Саме від цієї травми настала його смерть. Крім того, у постраждалого виявлено садна, крововиливи та синці на тулубі, стегні, нижніх та верхніх кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, і не знаходяться у причинному зв'язку зі смертю.

Як установив суд, удари ОСОБА_4 в область голови, внаслідок яких йому спричинено черепно-мозкову травму, що стала причиною смерті, завдавав лише ОСОБА_1

При цьому суд врахував показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечували нанесення ними ударів потерпілому в область голови, показання ОСОБА_1, який визнав, що саме він, стоячи біля голови ОСОБА_4, обрізком труби завдав по ній декілька ударів і не бачив, щоб у цю область наносили удари інші учасники побиття потерпілого, а також висновок судово-імунологічної експертизи, згідно з яким лише на трубі, яка, як встановлено по справі, знаходилась у ОСОБА_1, виявлені сліди крові, походження якої від ОСОБА_4 не виключається.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої.

Враховуючи зазначені вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , а також відсутність переконливих доказів, які б підтверджували висновок досудового слідства про наявність між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 попередньої змови на вбивство ОСОБА_4, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вийшов за межі попередньої домовленості з іншими учасниками події і вчинив умисне вбивство ОСОБА_4

Достатніх доказів, якими б спростовувався такий висновок суду, у касаційному поданні не наведено. Відсутні вони і в матеріалах справи.

Посилання в обвинувальному висновку та касаційному поданні на злагоджений характер дій ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, наявність у них спеціально заготовлених предметів, якими вони одночасно завдавали удари потерпілому, не спростовує показання вказаних осіб щодо змови між ними лише на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень і достовірно не свідчить про наявність у них єдиного спільного наміру позбавити життя потерпілого.

За таких обставин, належно оцінивши надані досудовим слідством докази, суд обґрунтовано визнав винним в умисному вбивстві лише ОСОБА_1, і, оскільки він раніше вчинив умисне вбивство, кваліфікував його дії за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а умисні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, внаслідок яких ОСОБА_4 завдані легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, - за ч. 2 ст. 125 КК України і відповідно до п. 7 ст. 6 КПК України у зв'язку з відсутністю скарги потерпілого закрив щодо них порушену слідчим кримінальну справу.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі визнання факту спричинення ним потерпілому тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала його смерть, та каяття у скоєному.

Колегія суддів уважає, що призначене засудженому покарання як за вчинений злочин, так і за сукупністю вироків, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

головуючого	Скотаря А.М.
суддів	Кузьменко О.Т., Пошви Б.М.
за участю прокурора	Кривов'яза Я.І.