Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Київської області від 4 червня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця й мешканця с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, який має на утриманні малолітню дитину-інваліда, раніше не судимого,-

визнано винним та засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 визначено остаточне покарання - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, уродженця й мешканця с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,-

визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 визначено остаточне покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У відповідності до вимог статей 93- 94 КК України до ОСОБА_6 застосовані примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психічної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_71 702 грн. 80 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також з ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000 грн. на користь ОСОБА_7і 200 000 грн. на користь ОСОБА_8.

Як визнав установленим суд, 13 січня 2007 року близько 21 години ОСОБА_5 та ОСОБА_6, маючи намір на вчинення розбійного нападу, через незачинені двері проникли до будинку АДРЕСА_1, де в коридорі будинку їх помітила господарка ОСОБА_9, яка вийшла з однієї з кімнат. Після чого, ОСОБА_5, вийшовши за межі домовленостей із ОСОБА_6 щодо обсягу злочинних дій, маючи на меті умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі з корисливих мотивів, ножем, що знаходився при ньому, завдав останній 16 ударів в область голови, обличчя, шиї, грудної клітини, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження і померла на місці вчинення злочину. Після заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи ДВД-плеєром "Філіпс", вартістю 339 грн. 50 коп., магнітолою "Філіпс", вартістю 400 грн., мобільним телефоном "Нокія", вартістю 576 грн. 65 коп., мобільним телефоном "Сіменс", вартістю 330 грн. 65 коп., та грошовими коштами в сумі 56 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 1 702 грн. 80 коп. З викраденим з будинку майном ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли на подвір'я, де, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 відчинив двері і сів за кермо автомобіля "Шкода-Фабія" державний знак НОМЕР_1, що належить подружжю ОСОБА_7, а ОСОБА_6 відчинив в'їздні ворота та сів у автомобіль на переднє пасажирське сидіння, після чого вони з викраденими речами з місця вчинення злочинів зникли.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості злочину та їх особам унаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що суд належним чином не врахував, що засудженими вчинені особливо тяжкі злочини; внаслідок вчинених злочинів троє малолітніх дітей 2001, 2003 та 2004 року народження залишилися без матері; що засуджений ОСОБА_5 свою вину не визнав та не розкаявся у вчиненому, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку. Також вказує на те, що покарання призначене засудженим без врахування думки потерпілих, які наполягали на призначенні ОСОБА_5 довічного позбавлення волі, а ОСОБА_6 12 років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 порушується питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування. При цьому засуджений вказує на необґрунтованість його засудження за умисне вбивство і розбійний напад, посилаючись на те, що ці злочини вчинив ОСОБА_6, який обмовив його - ОСОБА_5 у вчинені цих злочинів. зазначає, що в будинок не заходив, а чекав ОСОБА_6 на подвір'ї. Також покликається на те, що під час досудового слідства до нього застосовувалися недозволені методи слідства, про що він заявляв у суді, але ці його посилання не були належним чином перевірені судом.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_5 у касаційній скарзі та доповненнях до неї також порушує питання про скасування вироку з направленням справи на нове розслідування, посилаючись при цьому на допущені органами досудового слідства та судом істотні порушення кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, зокрема, безпідставність тримання ОСОБА_5 під вартою з 20 червня по 9 липня 2007 року та з 11 вересня по 1 жовтня 2007 року; неналежне процесуальне оформлення листа, який видала свідок ОСОБА_10; відсутність підписів учасників на протоколах відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також часу проведення перегляду даних цих слідчих дій; наявність у процесуальних документах плутанини з номером кримінальної справи; не прийняття рішень по речам, які вилучалися під час огляду місця події та обшуку за місцем проживання ОСОБА_5; неналежну перевірку доводів ОСОБА_5 щодо застосування до нього недозволених методів слідства. Крім того, захисник посилається на те, що висновки суду щодо винуватості ОСОБА_5 ґрунтуються виключного на показаннях іншого засудженого ОСОБА_6, який є обмежено осудним, а тому до його показань слід відноситися критично. Також захисник вказує, що судом не в повній мірі з'ясовані дані щодо особи ОСОБА_5 та не перевірені його показання щодо обставин розвитку події про вчинення вбивства ОСОБА_6

Потерпілою ОСОБА_8. подані заперечення на касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який повністю підтримав касаційне подання і частково - касаційні скарги, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які підтримали касаційні скарги та заперечували проти задоволення касаційного подання, пояснення захисника ОСОБА_2, який заперечував як проти задоволення касаційних скарг, так і касаційного подання, пояснення представника потерпілої ОСОБА_4, яка підтримала касаційне подання та заперечувала проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинів є обґрунтованими.

Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 та його захисника про те, що досудове слідство та судовий розгляд у справі проведені необ'єктивно, неповно й упереджено, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються тільки на неправдивих показаннях засудженого ОСОБА_6 та на показаннях ОСОБА_5 на досудовому слідстві, які він давав під впливом працівників міліції, є безпідставними.

Як встановлено перевіркою матеріалів справи, досудове слідство і судовий розгляд справи проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, а викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально наведеними у вироку доказами.

Зокрема, винність ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_9 та її умисного вбивства з корисливих мотивів підтверджується послідовними показаннями засудженого ОСОБА_6 як на досудовому слідстві, так і в суді, в яких він стверджував, що під час подій, коли вони були виявлені у будинку потерпілою ОСОБА_9, ОСОБА_5 несподівано для нього (ОСОБА_6) напав на потерпілу та завдав їй чисельні удари ножем у різні частини тіла; особистими показаннями засудженого ОСОБА_5, які він давав під час проведення досудового слідства, зокрема, на допитах, а також при відтворенні обстановки й обставин події в присутності захисника, у яких він не заперечував факту завдання потерпілій декількох ударів ножем після того, як першим їй завдав удари ножем ОСОБА_6; матеріалами огляду місця події; показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідка ОСОБА_10, яка стверджувала, що до затримання ОСОБА_6 розповідав їй про події, які відбувалися у будинку подружжя ОСОБА_7, зокрема, про те, що удари ножем потерпілій завдавав тільки ОСОБА_5; даними висновку судово-медичної криміналістичної експертизи про те, що виникнення досліджуваних тілесних ушкоджень від дії одного і того ж колюче-ріжучого предмету не виключається, та іншими доказами.

У судовому засіданні ОСОБА_5, з посиланням на застосування до нього недозволених методів слідства, змінив свої показання та заявив, що взагалі до будинку не заходив, а чекав ОСОБА_6 на вулиці. Про обставини розвитку подій у будинку дізнався від ОСОБА_6

Після ретельної перевірки наведених показань ОСОБА_5, суд дійшов правильного висновку про те, що вони зумовлені позицією його захисту та обґрунтовано послався у вироку на показання засудженого ОСОБА_5, які він дав на досудовому слідстві, визнаючи свою винність, зокрема, у завданні потерпілій ударів ножем, і у яких детально розповідав про обставини вбивства ОСОБА_9, вказуючи на такі деталі, які могли бути відомі тільки безпосередньому виконавцю злочину.

Крім того, ці показання ОСОБА_5 підтверджуються і даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень.

Посилання у касаційних скаргах на те, що ОСОБА_5 на досудовому слідстві давав показання під впливом недозволених методів з боку працівників міліції, є безпідставними. Ці посилання підсудного перевірялись в судовому засіданні і підтвердження не знайшли, про що обгрунтовано зазначено у вироку.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань засудженого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 і свідчили про те, що вони обмовляють засудженого ОСОБА_5 не встановлено.

Та обставина, що ОСОБА_6 згідно з висновком судово-психіатричної експертизи страждає на органічне ураження головного мозку і потребує примусового лікування у психіатра не є підставою вважати його показання недостовірними, як про це зазначається у касаційних скаргах.

Доводи касаційних скарг про те, що дані протоколів відтворення обстановки й обставин події як з ОСОБА_5, так і з ОСОБА_6 не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, оскільки протоколи даних слідчих дій не підписані понятими та іншими учасниками, а у протоколах перегляду цих слідчих дій не вказаний час проведення та не зазначено, який саме відеозапис переглядався, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, на вказаних протоколах відтворення обстановки й обставин події містяться підписи понятих, слідчого, захисників, ОСОБА_5

Крім того, під час розгляду справи в суді, судом був проведений перегляд відеозапису цих слідчих дій і засуджені підтвердили, що така слідча дія проводилась за участю понятих та їх захисників і що викладені у протоколах дані щодо обставин розвитку подій відповідають тим поясненням, які вони тоді давали.

За таких обставин, підстав вважати, що дані протоколів відтворення обстановки й обставин події як за участю ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 є недопустимими доказами немає.

Факт заволодіння засудженими майном потерпілих, у тому числі й автомобілем, у касаційних скаргах не заперечується.

Виходячи з доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України та дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК України.

Підстав для скасування вироку та направлення справи на нове розслідування, як про це ставиться питання у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Що стосується призначеного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виду та розміру покарання, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, так й дані про їх особу, із яких убачається, що вони є особами молодого віку, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, позитивно характеризуються, кожний має на утриманні малолітню дитину, а дитина ОСОБА_5 є інвалідом. Крім цього, ОСОБА_6 визнаний судом обмежено осудним, повністю визнав свою вину та своїми показаннями сприяв розкриттю злочину, звернувшись до правоохоронних органів з явкою з повинною. Зазначені обставини були обґрунтовано визнані судом обставинами, які пом'якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання засуджених по справі не встановлено.

Посилання у касаційному поданні на те, що ОСОБА_5 не визнав свою вину та не розкаявся у вчиненому, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, то зазначені обставини є позицією захисту останнього і не можуть згідно ст. 67 КК України враховуватися як обставини, які обтяжують покарання.

Те, що внаслідок вчинених злочинів троє малолітніх дітей залишилися без матері також враховано при призначенні засудженим покарання, оскільки суд при визначенні покарання засудженим за сукупністю злочинів застосував принцип часткового складання призначених покарань.

Враховуючи наведене, колегія суддів підстав для скасування вироку з мотивів м'якості призначеного засудженим покарання, про що йдеться у касаційному поданні, не вбачає.

Під час досудового і судового слідства істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які могли б вплинути на законність і обґрунтованість вироку, на встановлено.

Разом з тим, доводи касаційних скарг про те, що органами досудового слідства порушені вимоги ст. 156 КПК України, внаслідок чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 певний час незаконно утримувалися під вартою, знайшли своє підтвердження, але ці порушення не є підставою для скасування судового рішення, оскільки не вплинули на його правильність. Крім того, весь строк перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою зарахований їм у строк відбуття покарання.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора. який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Київської області від 4 червня 2008 року щодо ОСОБА_5 й ОСОБА_6 - без зміни.