Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 09 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судима,

засуджена за ч.1 ст. 367 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права займати посади державного виконавця в органах державної виконавчої служби строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України вона звільнена від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на неї покладений обов'язок з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду 3000 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 скасований, справа закрита на підставі ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона як державний виконавець відділу ДВС Джанкійського міськрайонного управління юстиції і як посадова особа, яка виконувала функції представника влади, за обставин, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку, під час проведення виконавчих дій 17 грудня 2003 року на території КП "Джанкійський ринок" у м.Джанкої АР Крим, які були направлені на стягнення в доход держави сум штрафів з боржника ОСОБА_3, неналежним чином виконала свої посадові обов'язки, передбачені ст.5 Закону України Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, провела опис майна, яке знаходилося у торговому ларьку № 530,який ОСОБА_3 орендувала у ОСОБА_2 і де проводила торгову діяльність, не перевірила заяву ОСОБА_3 про неналежність їй морозильної камери, не перевірила документи о належності і вартості майна, описала цю камеру і визначила її вартість 1300 гривень, наклала арешт на це майно без відображення у акту опису і арешту майна суттєвих відмітних ознак. 13 листопада 2004 року при проведенні виконавчих дій описане майно було вилучено, при цьому ОСОБА_1 не переконалася, що майно є саме тим майном, яке було раніше описане під час проведення виконавчих дій 17 грудня 2003 року.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 не погоджується з постановленими щодо неї судовими рішеннями та посилається на те, що висновки суду грунтуються на суперечливих доказах. З цих підстав просить судові рішення щодо неї скасувати, а справу закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для її задоволення.

Висновки про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину і кваліфікацію дій за ч.1 ст. 367 КК України суд зробив на підставі досліджених у судовому засіданні й детально наведених у вироку доказів.

Суди як першої, так і апеляційної інстанції перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1

Викладені у судових рішеннях мотиви про визнання ОСОБА_1 винною у службовій недбалості, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду ОСОБА_2 є обгрунтованими, оскільки вони підтверджені сукупністю зібраних по справі доказів, у тому числі і показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка пояснювала, що ОСОБА_1 описала і оцінила її майно, при здійсненні виконавчих дій було вилучено інше майно, яке не належало боржниці ОСОБА_3, про це вона повідомила ОСОБА_1, і пізніше вимушена була це майно викупити.

Свідок ОСОБА_3 підтвердила показання ОСОБА_2, свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 також підтвердили, що ОСОБА_3 повідомляла ОСОБА_1, що описане майно їй не належить.

Показання потерпілої та свідків по справі узгоджуються між собою та є послідовними, тому доводи касаційної скарги про те, що висновки суду грунтуються на суперечливих доказах є безпідставними.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо винності ОСОБА_1 органами досудового слідства та судом не допущено. Висновки суду грунтуються на допустимих та достатніх доказах.

Підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень колегія суддів не убачає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.