Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_1

За вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 7 квітня 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка

України, не судима згідно ст. 89 КК України

засуджена за ч.1 ст. 162 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити засуджену ОСОБА_1від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк на 1 рік з покладенням відповідних обов'язків, що передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1визнано винуватою у тому, що 14 січня 2008 року, приблизно о 5 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом зламу навісного замку вхідних дверей, вона незаконно проникла до житла ОСОБА_2., що проживала по АДРЕСА_1

У касаційному поданні та доповненнях прокурор ставить питання про внесення змін до постановленого щодо ОСОБА_1 вироку, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону - безпідставну кваліфікацію дій засудженої як незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні і доповненнях, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженої у вчиненні наведених у вироку неправомірних дій, які кваліфіковано за ч.1 ст. 162 КК України, прокурор, як видно із змісту касаційного подання та доповнень, не оспорює. Також прокурор не ставить під сумнів вид та розмір призначеного засудженій покарання.

Із змісту мотивувальної частини вироку видно, що визнавши ОСОБА_1винуватою у порушенні недоторканості житла - незаконному проникненні до житла, суд першої інстанції зазначив й іншу, передбачену диспозицією ст. 162 КК України, ознаку даного злочину - "незаконне проникнення до іншого володіння особи".

У той же час, у ході судового слідства було встановлено, що 25 січня 2008 року ОСОБА_1, шляхом зламу навісного замка, проникла тільки до житла потерпілої ОСОБА_2.

Будь-яких даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 незаконного проникла також і до іншого володіння потерпілої, по даній справі не встановлено.

Наведене не було враховано судом при постановлені вироку, у зв'язку з чим, кваліфікуючи неправомірні дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 162 КК України, суд першої інстанції помилково зазначив таку ознаку даного злочину як незаконне проникнення до іншого володіння особи, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із викладеними у касаційному поданні прокурора доводами про необхідність внесення до постановленого щодо ОСОБА_1 вироку відповідних змін.

Також обґрунтованими вважає колегія суддів зазначені у доповненні до касаційного подання доводи про безпідставне посилання у вступній частині вироку на попередню судимість ОСОБА_1, оскільки згідно положень чинного кримінального закону ОСОБА_1 вважається такою, що не має судимості, приймаючи до уваги те, що її було засуджено 09.06. 2000 року за ч.3 ст. 141 КК України на 3 роки позбавлення волі умовно, згідно ст. 45 КК України (1960 року), з встановленням іспитового строку 1 рік.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області задовольнити.

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 7 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1змінити:

із вступної частини вироку виключити посилання на попередню судимість ОСОБА_1 за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 9 червня 2000 року;

із мотивувальної частини вироку виключити висновок суду про наявність у діях ОСОБА_1 такої ознаки вчиненого злочину як незаконне проникнення до іншого володіння особи.