розглянула у судовому засіданні у м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 6 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вироком місцевого суду

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Дніпропетровськ,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на дев`ять років, з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя м. Дніпропетровськ,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до позбавлення волі на вісім років шість місяців, з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у солідарному порядку:

- на користь потерпілого ОСОБА_4 5 850 грн. 12 коп. на відшкодування матеріальної та 40 000 грн. - моральної шкоди;

- у доход держави 2 741 грн. витрат на лікування потерпілого.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2008 року апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_1 залишені без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ від 6 грудня 2007 року - без зміни.

Як визнав суд, 27 квітня 2008 року, приблизно о 24 годині, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на зупинці громадського транспорту на вулиці Дзеркальній у м. Дніпропетровськ, домовилися про спільний напад на потерпілого ОСОБА_4, з метою заволодіння його майном.

28 квітня 2007 року, у невстановлений слідством час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, разом із ОСОБА_4 прийшли до будинку АДРЕСА_1 де, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я потерпілого, напали на ОСОБА_4 Завдавши чисельні удари ногами у голову та тулуб потерпілого, від чого останній втратив свідомість, заволоділи його майном на загальну суму 76 грн. 50 коп., після чого залишили місце злочину.

Цього ж дня, у невстановлений слідством час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, повернулися до ОСОБА_4, який перебував без свідомості біля будинку за вказаною адресою. ОСОБА_2, за попередньою домовленістю із ОСОБА_3, завдав потерпілому не менше трьох ударів скляною пляшкою у голову.

Внаслідок злочинних дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, просить судові рішення щодо них змінити.

Захисник вважає, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є доведеною. На досудовому слідстві до засуджених застосовувалися незаконні методи, тому вони були змушені себе обмовити.

Разом із тим, захисник, вказуючи на пом'якшуючі обставини, просить призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більш м`яке покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні ними розбою за попередньою змовою між собою, стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

На обгрунтовання свого висновку щодо винності засуджених, суд підставно послався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які повідомили, що 27 квітня 2007 року у вечірній час, разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на зупинці громадського транспорту на вулиці Дзеркальній, де вживали алкогольні напої. До них підійшов ОСОБА_4, який був у нетверезому стані. Пізніше усі свідки розійшлися, а із потерпілим залишилися лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Як повідомили ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_2 їм особисто розповів як він разом із ОСОБА_3 напали на потерпілого та відібрали у нього гроші.

Крім того, винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджується й показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також даними, що є у протоколах огляду місця події, обшуку, виїмки, пред'явлення осіб для впізнання, у ході якого свідок ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_3 та пояснила, що саме його та інших чоловіків вона бачила разом із ОСОБА_4 Із висновку експертизи речових доказів та висновку судово-медичної експертизи убачається, що ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин вказаних у вироку.

Вказані докази, що були перевірені у судовому засіданні, узгоджуються між собою та підтверджують винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_4

За таких обставин вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, немає підстав.

Посилання захисників на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві обмовили себе через застосування до них працівниками міліції незаконних методів, було предметом перевірки і не знайшли свого підтвердження. За наслідками перевірки відповідної заяви, прокурор Красногвардійського району м. Дніпропетровськ 21 травня 2007 року відмовив у порушенні кримінальної справи щодо співробітників міліції, за відсутністю у їх діях складу злочину (т.1 а/с 104-105).

Крім того, судом встановлено, що потерпілий внаслідок перебування його у стані алкогольного сп'яніння та отримання травм голови, не міг пояснити за яких обставин було вчинено на нього напад. Натомість, засуджені на досудовому слідстві, детально повідомили про обставини розбійного нападу, що могли бути відомі лише особам, причетним до його вчинення.

З огляду на наведене, твердження захисника ОСОБА_1 про те, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно і так само, що винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не доведена, позбавлені підстав.

Призначаючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини справи, участь кожного із засуджених у вчиненні злочину, інші обставини справи, у тому числі й ті, на які вказує захисник у касаційній скарзі.

Судом враховано те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є особами молодого віку, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, характеризуються позитивно. Разом із тим, суд урахував, що злочин засуджені вчинили у стані алкогольного сп'яніння, винними себе не визнали, не працюють. Обставин, що пом'якшують покарання суд не встановив.

Належним чином умотивувавши своє рішення, суд призначив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання саме у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст. 187 КК України. Призначене винним покарання є необхідним та достатнім. Підстав для застосування ст. 69 КК України чи звільнення винних від відбування покарання з випробуванням, не знайдено.

Апеляційна інстанція, перевіряючи доводи апеляцій захисників та ОСОБА_2, у тому числі й щодо пом'якшення покарання, підтвердила правильність і законність рішення місцевого суду. Колегія суддів Верховного Суду України знаходить оскаржувані судові рішення законними.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника та призначення даної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Канигіної Г.В., Мороза М.А.