Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи на вирок Апеляційного суду АР Крим від 10 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя с. Чуднів

Чуднівського району Житомирської області,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на 4 роки із позбавленням права займати посади, пов'язані із роботою в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи і повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання - старший лейтенант міліції.

ОСОБА_2, працюючи слідчим Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму, будучи представником влади і службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих спонукань, як особисто, так і за попередньою змовою із ОСОБА_3, засудженим вироком Верховного Суду АР Крим 18 жовтня 1999 року, отримував хабарі в особливо великих розмірах.

Як визнав суд, злочини було вчинено за таких обставин.

У листопаді 1998 року ОСОБА_2, розслідував кримінальну справу, порушену щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 141 КК України (1960 р.).

ОСОБА_2 запропонував батькові затриманого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 дати йому хабар: за обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд - 150 доларів США; а за закриття справи - 1500 доларів США. При цьому ОСОБА_2 визначив строки передачі йому хабара.

Отримавши згоду ОСОБА_6, ОСОБА_2 обрав ОСОБА_5 запобіжний захід - підписку про невиїзд, а ОСОБА_4 звільнив, оскільки він був допитаний в якості свідка. У подальшому, 26 листопада 1998 року, у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 було відмовлено.

7 листопада 1998 року, у першій половині дня, ОСОБА_2 в службовому кабінеті № 25 на вул. Сеченова, 19/24 у м. Ялта отримав від ОСОБА_6 хабар у сумі 150 доларів США, за те, що ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Під час спілкування із ОСОБА_6, ОСОБА_2 зажадав за закриття справи щодо ОСОБА_4 вже 1900 доларів США і отримав на це згоду ОСОБА_6

У листопаді 1998 року ОСОБА_2 у службовому кабінеті, повторно, отримав від ОСОБА_6 хабар у сумі 1900 доларів США за закриття кримінальної справи № 74537.

ОСОБА_6, довідавшись, що ОСОБА_2 від'їжджає на навчання і справу щодо ОСОБА_5 не має можливості закрити, зажадав повернення 1900 доларів США, але отримав від ОСОБА_2 лише 600 доларів.

На початку січня 1999 року ОСОБА_2 познайомив ОСОБА_6 із слідчим 2-го відділу Ялтинського міськуправління ГУ МВС України в Криму ОСОБА_3, який на той час розслідував справу щодо ОСОБА_5

ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 запропонували ОСОБА_6 за перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 141 на ч. 2 ст. 206 КК України, дати їм хабар у сумі 600 доларів США. Згідно домовленості ОСОБА_6 повинен був передати ОСОБА_3 зазначену суму, з якої 100 доларів США призначалися ОСОБА_3, а решта - ОСОБА_2.

14 січня 1999 року ОСОБА_3 у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_6 хабар - 100 доларів США і був затриманий на місці злочину.

У касаційному поданні прокурора постановлено питання про скасування вироку у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання, тяжкості злочину та особі винного внаслідок м'якості.

Не оспорюючи вирок в частині доведеності вини ОСОБА_2, прокурор вважає, що злочинні дії винного слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 368 КК України, оскільки розмір хабара, отриманого ОСОБА_7 у 1998-1999 р.р. (7025 грн. 35 коп.), є меншим ніж початковий розмір, що підпадає під визначення особливо великого розміру (мінімальний розмір від 8500 грн.).

Крім того, суд помилково застосував ст. 69 КК України, оскільки відповідно до п. 12 Розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень слід було керуватися положеннями ст. 44 КК України (1960 р.).

Засуджений вирок не оскаржив.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, міркування прокурора, яка частково підтримала подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у поданні, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_2 в отриманні хабара, на загальну суму 7025 грн. 35 коп., повторно, за попередньою змовою групою осіб, грунтується на сукупності досліджених у суді доказів, і ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання.

При цьому суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Винна особа має понести покарання за вчинення злочину, а призначене покарання повинно бути індивідуальним, достатнім і необхідним, як за вчинене, так і для попередження нових злочинів, і в межах закону.

Визнавши ОСОБА_2 винним у неодноразовому отриманні хабара, у тому числі й за попередньою змовою групою осіб та в особливо великому розмірі, з використанням свого службового становища, суд з урахуванням усіх обставин справи дійшов висновку, що ОСОБА_2 можливо призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому було ураховано, що ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні 2-ох неповнолітніх дітей, хворіє.

Разом із тим, суд, повторно урахувавши деякі обставини і визнавши їх пом'якшуючими, прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання, яке не можна вважати законним і обгрунтованим.

Як встановив суд, ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин з використанням свого службового становища, зганьбив звання працівника міліції, тривалий час переховувався і перебував у розшуку, фактично втягнув у злочинну діяльність свого колегу, який відбув реальне покарання.

Дані обставини належним чином судом ураховані не були, що вплинуло на правильність та об'єктивність прийнятого рішення в частині розміру призначеного покарання і звільнення винного від його відбування.

Колегія суддів вважає, що суд у даному випадку неправильно застосував кримінальний закон, і це відповідно до ст. 398 КПК України є підставою для скасування вироку, з поверненням справи на новий судовий розгляд, про що обгрунтовано порушено питання у касаційному поданні прокурора.

При новому розгляді справи суду слід урахувати зазначене в ухвалі касаційного суду і постановити рішення, яке відповідало б вимогам закону.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що при новому розгляді справи слід перевірити й інші доводи наведені прокурором у поданні.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду АР Крим від 10 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.