розглянула в судовому засіданні в м.Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженогоОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 25 вересня 2007 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 7-1 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

По справі вирішено цивільний позов та долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 січня 2008 року вирок щодоОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 19 листопада 2006 року біля бару, розташованого на території міні-ринку "Марсельський" на проспекті Добровольського у м.Одесі, відкрито заволодів з кишені сорочки ОСОБА_2службовим посвідченням потерпілого та грошима в сумі 650 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього у зв'язку з порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок надмірної суворості. Посилається на недоведеність його винності у вчиненні інкримінованого злочину, вказує, що був відсутній у судових засіданнях, в тому числі і під час проголошення вироку, а також в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, ґрунтується на зібраних по справі та досліджених судом доказах. Зокрема, винність засудженого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3., який в судовому засіданні показав про обставини, за яких ОСОБА_1 відкрито заволодів майном його брата та втік, аналогічними за змістом показаннями потерпілого ОСОБА_2на досудовому слідстві, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, винність засудженого підтверджується даними протоколів пред'явлення особи для впізнання, з яких видно, що потерпілийОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 впізнали ОСОБА_1 як особу, яка вчинила злочин, даними протоколів очних ставок ОСОБА_1 з потерпілим ОСОБА_2та свідком ОСОБА_3., протоколом вилучення у квартирі ОСОБА_4 службового посвідчення на ім'я ОСОБА_2, показаннями свідка ОСОБА_4, сукупністю інших доказів.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст. 186 КК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що розгляд справи у суді першої інстанції та проголошення вироку відбувалося у відсутність ОСОБА_1, є необгрунтованим, оскільки суперечить матеріалам кримінальної справи. Зі змісту протоколу судових засідань видно, що справу щодо засудженого розглянуто за його участю, зауважень на протокол не надходило.

Доводи засудженого про порушення його права на захист в апеляційному суді є непереконливими. Так, з матеріалів кримінальної справи убачається, що він не заявляв клопотання про його виклик у судове засідання для участі у розгляді справи в апеляційному порядку, а відповідно до вимог ст. 358 КПК України його особиста участь у розгляді справи в апеляційному суді у даному випадку не була обов'язковою.

Покарання ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, конкретних обставин справи. Підстав для його пом'якшення не вбачається.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень у даній справі не встановлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

головуючого	Коновалова В.М.
суддів	Шевченко Т.В., Кривенди О.В.