Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну

справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2судові рішення.

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 25 січня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 213 КК України до штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн.)

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 березня 2008 року вирок змінено, розмір призначеного ОСОБА_2. покарання у виді штрафу зменшено до 1700 грн.

ОСОБА_2визнано винуватим у тому, що він 17 грудня 2006 року в с. Корніївка Баришівського району Київської області без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, здійснював операції з металобрухтом чорних металів, а саме, придбав у: ОСОБА_3металевий паливний бак від трактора та непридатні для використання запасні частини від мотоцикла за 26 грн., ОСОБА_4- побутовий металобрухт в рахунок боргу останнього, ОСОБА_5 - два непридатні для використання металеві газові балони та інший побутовий металобрухт за 80 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження ОСОБА_2 з огляду на те, що ОСОБА_2 збирав металобрухт для власних побутових потреб, що не потребує отримання спеціального дозволу (ліцензії) чи державної реєстрації, просить судові рішення щодо останнього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2у вчиненні інкримінованого злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються належно оціненими судом доказами і є обґрунтованими.

Твердження захисника ОСОБА_1 у касаційній скарзі про безпідставність засудження ОСОБА_2з огляду на те, що діяльність останнього по придбанню побутового металобрухту не потребує отримання спеціального дозволу (ліцензії) чи державної реєстрації, є безпідставними.

Так, засуджений ОСОБА_2 визнав, що придбав металобрухт за кошти в ОСОБА_5 та ОСОБА_3по 50 коп. за кілограм, а в ОСОБА_4- у рахунок боргу коштів, які останній у нього позичав.

Такі покази ОСОБА_2узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які показали, що вони 17 грудня 2006 року продали ОСОБА_2. за готівку, а Бєлка В.В. в рахунок боргу, металобрухт.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у суді підтвердили, що 17 грудня 2006 року ОСОБА_2 попросив допомогти йому вантажити металобрухт та завезти його в м. Київ. Спочатку вони збирали металобрухт у лісопосадках, а потім вантажили металобрухт з подвір'я людей у с. Корніївка Баришівського району Київської області. При цьому свідок ОСОБА_6 зазначив, що, коли вони із ОСОБА_7 на одному із подвір'їв вантажили металобрухт, він бачив як ОСОБА_2 розраховувався з господарем за металобрухт готівкою.

Зазначеними доказами підтверджується факт вчинення ОСОБА_2 операцій з металобрухтом, який він скуповував у населення, що відповідно до ч.4 ст. 1 Закону України "Про металобрухт" від 5 травня 1999 року є заготівлею, тобто діяльністю, яка згідно із ч.2 ст.4 вказаного Закону провадиться на підставі спеціального дозволу (ліцензії) чи державної реєстрації.

Посилання захисника на ч.7 ст. 4 Закону України "Про металобрухт" від 5 травня 1999 року є неспроможними, оскільки спеціального дозволу не потребує діяльність щодо збирання та реалізації побутового брухту чорних або кольорових металів, а в даному випадку ОСОБА_2 не збирав, а придбав металобрухт в обмін на еквівалентну суму коштів та боргових зобов'язань, що свідчить про заготівлю металобрухту.

Доводи касаційної скарги захисника про про те, що ОСОБА_2 не мав наміру здавати металобрухт, а придбав його для побутових потреб родичів, які проживають у м. Києві, є необґрунтованими.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що адреси родичів, які проживають у м. Києві та для яких, за його твердженнями, він збирав та перевозив металобрухт, не знає.

Разом із тим, у своїх поясненнях, які давав відразу після затримання працівниками міліції, ОСОБА_2 вказував, що займається прийомом чорного металу, їздить по селах і скуповує металобрухт за готівку (а.с. 10). Те, що викладені ним у вказаних поясненнях обставини відповідають дійсності, ОСОБА_2 підтвердив і в суді (а.с.205).

Свідок ОСОБА_7 у суді також засвідчив правильність своїх показань на досудовому слідстві, у яких він стверджував, що металобрухт, який допомагав вантажити ОСОБА_2., останній віз у м. Київ для здачі в пункт прийому металобрухту.

За таких обставин суд обґрунтовано визнав, що ОСОБА_2 вчинив незаконні операції з брухтом кольорових та чорних металів і правильно кваліфікував його дії за ч.1ст. 213 КК України. Призначене йому покарання відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1