Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2008 року щодо ОСОБА_2,

постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 січня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Коломиї Івано-Франківської області, раніше не судимого,

визнано таким, що вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 119 КК України, і застосовано до нього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2008 року постанову щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з постановою 5 жовтня 2005 року близько 12 год. 40 хв. на перехресті вулиць Грушевського та Шевченка у м. Коломиї Івано-Франківської області, після того, як потерпілий ОСОБА_4, проїжджаючи на велосипеді повз автомобіль під керуванням ОСОБА_3, зачепив ліве дзеркало заднього виду автомобіля,ОСОБА_2, який був пасажиром зазначеного автомобіля, вийшов із його салону і наніс один удар рукою по голові ОСОБА_4, від чого останній упав і вдарився головою об проїжджу частину дороги, отримавши від цього тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми із вдавленим переломом правої скронево-тім'яної кістки склепіння черепу, забоєм головного мозку важкого ступеня з крововиливами у м'які тканини голови праворуч, саден і синців голови, забійної рани і синця нижньої губи, що потягли за собою смерть потерпілого.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, даючи свій аналіз наявним у справі доказам, стверджує, щоОСОБА_2 вчинив умисне вбивство ОСОБА_4, нанісши йому не один, а декілька смертельних ударів холодною зброєю по голові, і просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 119 КК України на п. 4 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу. Вважає, що органом досудового слідства не було виконано вказівки апеляційного суду, який повернув зазначену справу на додаткове розслідування, судове слідство у справі проведено неповно і однобічно, за відсутності обвинуваченого та свідків, а рішення суду про застосування щодо ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом є необґрунтованим, і просить призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі із застосуванням примусового лікування під суворим наглядом. Зазначає, що судом не прийнято рішення щодо заявленого ним цивільного позову і просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 100 тис. грн. на відшкодування майнової і моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Вчинення ОСОБА_2 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, підтверджується дослідженими судом і викладеними у постанові суду доказами, які узгоджуються між собою.

СамОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він не може пригадати обставин події, яка сталася 5 жовтня 2005 року, оскільки в той день у нього помер батько, тому він перебував у стані сильного емоційного збудження.

Мати ОСОБА_2 свідок ОСОБА_5. у суді пояснила, що 5 жовтня 2005 року помер її чоловік. ЇЇ синОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 на автомобілі останнього поїхали до церкви. Потім їй стало відомо, що біля церкви чоловік на велосипеді, проїжджаючи повз зазначений автомобіль, зачепив його, на щоОСОБА_2 вийшов з автомобіля і ударив цього чоловіка. Внаслідок удару чоловік упав і вдарився головою об асфальт. Також розповіла, що в 1994 роціОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення голови, внаслідок чого неодноразово перебував на лікуванні, йому встановлено інвалідність ІІ групи, він був дуже схвильований через смерть батька, поводився агресивно.

Ці її показання підтвердив свідок ОСОБА_6, який того дня знаходився у будинку ОСОБА_2.

Згідно з показаннями під час досудового слідства і в суді свідка ОСОБА_3, коли він на своєму автомобілі разом із ОСОБА_2 під'їхав і зупинився біля церкви, повз них на велосипеді проїхав ОСОБА_3, зачепивши дзеркало заднього виду автомобіля. На цеОСОБА_2 зробив ОСОБА_4 зауваження, на яке той не відреагував, а коли потерпілий за декілька метрів зупинився на перехресті на червоний сигнал світлофора,ОСОБА_2 вийшов з автомобіля і пішов до нього. Далі ОСОБА_3 на кілька секунд відволікся, щоб закрити за ОСОБА_2 дверцята пасажира, а коли поглянув на них знову, то побачив, як ОСОБА_3 падав на спину і дещо на правий бік, при цьому він ударився головою об асфальтове покриття дороги.ОСОБА_2 стояв поруч обличчям до потерпілого, після того, як той упав, до нього не підходив і ударів не наносив. Видимих тілесних ушкоджень у потерпілого не було, як і слідів крові на місці його падіння, лише незначна кількість крові з кута рота ліворуч.

Свідок ОСОБА_7. пояснив, що, коли він на виклик прибув на місце події, на його запитання одна із жінок пояснила, що бачила, якОСОБА_2 вийшов з автомобіля і ударив велосипедиста, який зупинився на перехресті перед пішохідним переходом, від чого той упав і ударився головою об асфальт.

Із оголошених у порядку ст. 306 КПК України показань під час досудового слідства свідків ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10, які в той день відвідували церкву, убачається, що їм відомо про те, що біля церкви з машини вийшов молодий чоловік і ударив велосипедиста, який зупинився на перехресті, рукою по голові, від чого той упав і вдарився головою об асфальтове покриття проїжджої частини. Після того, як потерпілий упав,ОСОБА_2 до нього не підходив і ударів не наносив. Значних тілесних ушкоджень у потерпілого не було, слідів крові на місці його падіння також, лише цівка крові з кута рота.

Отже, з показань вищевказаних свідків видно, щоОСОБА_2 наніс один удар рукою по голові ОСОБА_4, внаслідок якого той упав і вдарився головою об асфальтове покриття дороги, а не декілька ударів холодною зброєю у різні частини голови, як стверджує у своїй касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1

За даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 у нього виявлено тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми із вдавленим переломом правої скронево-тім'яної кістки склепіння черепу, забоєм головного мозку важкого ступеня з крововиливами у м'які тканини голови праворуч, саден і синців голови, забійної рани і синця нижньої губи, які утворилися від дії тупих твердих предметів. Тілесні ушкодження у виді синця і забійної рани губи могли утворитися від дії тупого твердого предмету, яким міг бути кулак руки. Тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми із вдавленим переломом кісток склепіння черепу з крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку, крововиливами у м'які тканини голови в місці перелому могли утворитись від дії тупого твердого предмета з обмеженою поверхнею, можливо внаслідок падіння і удару об виступаючі частини дорожнього покриття.

Із оголошених у судовому засіданні показань під час досудового слідства судово-медичного експерта Сивака Р.В. убачається, що, враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень волосистої частини голови потерпілого ОСОБА_4, не виключається можливість їх отримання внаслідок падіння з велосипеду і ударів об виступаючі частини дорожнього покриття.

Сукупністю цих та інших доказів у справі спростовуються доводи у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 про умисне вбивство ОСОБА_2 ОСОБА_4

Згідно з даними висновків амбулаторних судово-психологічної та судово-психіатричної, комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертиз, які узгоджуються між собою,ОСОБА_2 страждає розладами особи та поведінки внаслідок важкого травматичного ураження головного мозку з вираженим психоорганічним синдромом (наростаюче недоумство) і не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих дійОСОБА_2 також перебував у хворобливому стані і не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

За таких обставин рішення суду про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом є обґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства в повному обсязі виконано вказівки апеляційного суду, які містяться в ухвалі від 25 квітня 2007 року про направлення даної справи на додаткове розслідування.

Апеляційний суд, розглядаючи зазначену справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1, перевірив викладені у ній доводи, за змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, і залишив її без задоволення, навівши у своїй ухвалі відповідні мотиви такого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Стосовно посилань у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 на те, що суд не прийняв рішення щодо заявленого ним цивільного позову, то відповідно до вимог с. 420 КПК України (1001-05) вирішення цього питання не входить до кола питань, які вирішуються судом у справах про застосування примусових заходів медичного характеру.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 у кримінальній справі щодо ОСОБА_2 відмовити.