Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну

справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого: 1) вироком Червоно заводського районного суду м. Харкова від 4 березня 1997 року за ст..17, ч.ч.3,4 ст. 81, ч.2 ст. 140, ч.1 ст. 89 КК України на чотири роки позбавлення волі; 2) вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 1999 року за ч.2 ст. 142, ч.3 ст. 42 КК України на шість років позбавлення волі, звільненого 8 серпня 2001 року на підставі Закону України "Про амністію" від 5 липня 2001 року (2593-14) з іспитовим строком два роки; 3) вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2 липня 2003 року за ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на три роки позбавлення волі,

засуджено за ч.2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі, ч.2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 6 червня 2005 року приблизно о 21 год. 30 хв. біля будинку № 94 по пр. Гагаріна у м. Харкові повторно відкрито викрав у ОСОБА_2 майно на суму 624 грн.

Він же, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, 26 липня 2005 року приблизно о 23 год. 30 хв. біля будинку № 90-а по пр. Московському в м. Харкові, маючи умисел на заволодіння чужим майном та застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілої, напав на ОСОБА_3 і, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, заволодів її майном на суму 430 грн. 50 коп.

Його також засуджено за те, що він 3 вересня 2005 року, знаходячись у будинкуАДРЕСА_1 у нічний час, скориставшись тим, що всі присутні в будинку, спали, повторно викрав із сумки ОСОБА_4. мобільний телефон "Сіменс - А50". Коли вдень ОСОБА_4 виявила відсутність свого майна й почала вимагати його повернення у ОСОБА_1, останній схопив кухонний ніж, яким завдав ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді різаної рази на лівій нозі, й, продовжуючи погрожувати ним, із викраденим мобільним телефоном вийшов із будинку.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України за епізодом заволодіння майном ОСОБА_4. з огляду на характер застосованого засудженим насильства, що свідчить про заволодіння майном ОСОБА_4. шляхом розбійного нападу, а також на порушення права на захист ОСОБА_1 судом першої інстанції, який несвоєчасно надав підсудному захисника і судове слідство проводив без його участі, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів уважає, що в задоволенні касаційного подання слід відмовити.

Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні повторного відкритого викрадення майна в ОСОБА_2, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілої, а також розбійного нападу на ОСОБА_3 підтверджуються сукупністю зібраних та належно оцінених у суді доказами, є обґрунтованими та в касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Що ж стосується доводів касаційного подання про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України по епізоду заволодіння майном ОСОБА_4. з огляду на наявність у діях засудженого ознак розбою, то вони є безпідставними.

Як убачається зі змісту касаційного подання, прокурор не заперечує викладені у вироку обставини заволодіння ОСОБА_1 мобільним телефоном ОСОБА_4. Зокрема, у поданні не оспорюється, що ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном ОСОБА_4. таємно, а коли через певний час потерпіла, виявивши відсутність свого майна, почала вимагати у ОСОБА_1 його повернення, останній, розмахував кухонним ножем та завдав ним ОСОБА_4 легке тілесне ушкодження у вигляді поверхневої різаної рани лівої ноги і з викраденим телефоном з місця події зник.

Потерпіла пояснювала, що дії ОСОБА_1, який розмахував перед нею кухонним ножем, вона не сприймала як реальну загрозу її життю чи здоров'ю, сама його била сумкою та вимагала повернути мобільний телефон.

У касаційному поданні прокурор не навів аргументів, якими б спростовувалися такі твердження потерпілої.

За таких обставин підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив напад на ОСОБА_4 із метою заволодіння її майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя й здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, відсутні.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції у ході судового слідства порушив право ОСОБА_1 на захист, оскільки несвоєчасно задовольнив клопотання підсудного про надання йому захисника й продовжував розгляд справи без його участі, є безпідставними.

Так, прокурор посилається на те, що клопотання ОСОБА_1 про надання йому захисника надійшло до суду через канцелярію слідчого ізолятора 10 серпня 2006 року. Проте захисника підсудному було надано лише 5 грудня 2006 року, у результаті чого судові засідання 20 вересня, 13 жовтня та 17 листопада 2006 року, у тому числі допит потерпілої ОСОБА_4., відбувалися без участі захисника.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що після надходження у суд 10 серпня 2006 року клопотання ОСОБА_1 про надання йому захисника (а.с. 204), останній був допущений до участі у справі 5 грудня 2006 року (а.с. 253). До цієї дати відбулося кілька судових засідань, під час яких допитано потерпілу ОСОБА_4, а у решті днів по справі оголошувалися перерви у зв'язку з неявкою учасників процесу.

Разом із тим, після вступу в справу захисника, останній, як і ОСОБА_1, клопотання про повторний допит потерпілої ОСОБА_4. не заявляли.

За таких обставин несвоєчасне задоволення клопотання ОСОБА_1 про надання йому захисника не вплинуло на право на захист підсудного, і за даних умов не є підставою для скасування вироку.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції