розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 4 вересня 2008 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_2

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2008 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Кременчука Полтавської області, мешканця с. В. Терешківка Кременчуцького району Полтавської області, раніше судимого 10 серпня 2000 року за ст.ст. 102, 140 ч.3, 198 КК України на три роки позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1 КК України; 14 червня 2002 року за ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки обмеження волі з конфіскацією частини майна;

- за ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки шість місяців обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки шість місяців обмеження волі з конфіскацією частини майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - три роки обмеження волі з конфіскацією частини майна;

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця м. Кременчука Полтавської області, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі з конфіскацією частини майна;

- за ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією частини майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі з конфіскацією частини майна;

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Сєверодонецька Луганської області, мешканця м. Кременчука Полтавської області, раніше не судимого,

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки обмеження волі з конфіскацією частини майна;

- за ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири обмеження волі з конфіскацією частини майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання - чотири роки обмеження волі з конфіскацією частини майна;

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця та мешканця м. Кременчука Полтавської області, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки шість місяців обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири обмеження волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання - чотири роки обмеження волі з конфіскацією частини майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_5, ОСОБА_4солідарно на користь потерпілого ОСОБА_6 40 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Вироком апеляційного суду Полтавської області від 4 вересня 2008 року вирок місцевого суду в частині призначення засудженим покарання скасовано та засуджено:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України на п'ять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією частини майна;

- за ч. 3 ст. 146 КК України на п'ять років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України на п'ять років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією частини майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України на п'ять років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,ОСОБА_3 визначено остаточне покарання - сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі без з конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією частини майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією частини майна;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки обмеження волі без з конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 146 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 189 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років обмеження волі з конфіскацією частини майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання - п'ять років обмеження волі з конфіскацією частини майна.

У порядку ч. 2 ст. 365 КК України з вступної частини вироку виключено вказівку про закриття відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України та вказівки про наявність судимостей у ОСОБА_2 та ОСОБА_5

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4визнано винними у тому, що вони, 2 липня 2006 року, приблизно о 18-й годині, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, у складі організованої групи, за раніше розробленим планом, з метою викрадення та незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 з подальшим вимаганням грошових коштів, на автомобілі ВАЗ-2106, що належав ОСОБА_5, приїхали до будинку АДРЕСА_1, де намагалися викрасти потерпілого, але не довели свій намір до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

3 липня 2006 року, приблизно о 16-й годині ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з цією ж метою, повторно, прибули на зазначеному автомобілі до помешкання ОСОБА_6, який в цей час вигулював собаку поблизу будинку.

Реалізуючи раніше розроблений та схвалений всіма учасниками організованої групи план,ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_6 та став розмовляти з ним, так як вони були знайомі. В цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зайшли в під'їзд будинку, де проживав потерпілий.

Після цьогоОСОБА_2 запропонував ОСОБА_6 зайти до квартири останнього, на що той погодився. В момент коли потерпілий зайшов в під'їзд будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, представившись працівниками міліції, накинулися на нього, заламали руки назад та одягли на них наручники. Вивівши ОСОБА_6 надвір, заштовхали його в автомобіль, за кермом якого сидів ОСОБА_2, після чого всі приїхали в гараж, який належав батьку ОСОБА_4., та помістили ОСОБА_6 в підвальне приміщення.

Протягом 3-5 липня 2006 рокуОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдавали ОСОБА_6 тілесні ушкодження та вимагали від нього написання явок з повинною про скоєння ним злочинів, при цьому завдавали удари руками, ногами та сторонніми предметами по тілу ОСОБА_6, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. В ході спричинення тілесних ушкоджень також вимагали, щоб потерпілий телефонував до рідних з проханням привезти 10 тисяч доларів США для його звільнення, що ним було зроблено.

5 липня 2006 року брати ОСОБА_2 на автомобілі з міліцейськими номерами приїхали до будинку, де проживали рідні ОСОБА_6, пред'явили явки з повинною, написані ОСОБА_6, в яких ішлося про продаж ним наркотичних засобів, та стали вимагати у матері потерпілого гроші за звільнення її сина, але остання не погодилась, пославшись на відсутність коштів. 6 липня 2006 року ОСОБА_6 учасниками організованої злочинної групи був звільнений з підвального приміщення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_4та закриття справи щодо нього посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Зокрема, у скарзі йдеться про те, що суд не дав належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_6, які свідчать про відсутність переконливих ознак причетності ОСОБА_4до вчинення злочину.

Зазначає захисник і про те, що суд мав би критично оцінити показання ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_5, проте всупереч вимогам ст. 67 КПК України не зробив цього.

На думку захисника, вирок щодо ОСОБА_4ґрунтується на припущеннях, оскільки не містить переконливих доказів щодо його винуватості.

Крім того, захисник вважає, що апеляційний суд, взявши під варту ОСОБА_4., порушив вимоги ст. 343 КПК України.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй скарзі посилається на призначення йому апеляційним судом надмірно суворого покарання. Просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити - призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі.

Вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_5 в касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали свої касаційні скарги; думку прокурора, який просив касаційні скарги задовольнити частково; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у незаконному позбавленні волі та викраденні потерпілого ОСОБА_6, а також вимаганні відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначав про те, що, на пропозицію ОСОБА_4., брав участь у викраденні ОСОБА_6, відвозив потерпілого в гараж ОСОБА_4., крім того, відвозив родичам ОСОБА_6 написані потерпілим явки з повинною. Зазначав ОСОБА_1 і про те, що саме ОСОБА_4 з ОСОБА_5 схопили потерпілого і заштовхали його в автомобіль.

ОСОБА_3 у судовому засіданні також підтверджував, що саме ОСОБА_4 запропонував утримувати в його гаражі потерпілого.

Про участь ОСОБА_4у викраденні потерпілого твердив у судовому засіданні й ОСОБА_5

За показаннями потерпілого ОСОБА_6, у той час, коли він, на прохання, ОСОБА_3., зайшов у під'їзд, його схопили незнайомі, заштовхали в автомобіль, відвезли в невідомий підвал, де, прив'язавши до стільця, вимагали написання явок з повинною про торгівлю ним наркотиками. Крім того, його примушували телефонувати рідним і повідомляти, що для його визволення необхідно заплатити 10 000 доларів США, при цьому його били дерев'яною палицею.

Як видно з показань свідка ОСОБА_8, 3 липня 2006 року вона бачила як троє хлопців силоміць вели ОСОБА_6 від під'їзду його будинку до автомобіля, потім заштовхали його в автомобіль і повезли.

Аналогічні показання давала і свідок ОСОБА_9

Представник потерпілого ОСОБА_10 стверджувала, що 3 липня 2006 року її сина викрали невідомі особи, наступного дня їй телефонували з вимогою передачі за його визволення 10 000 доларів США, а 5 липня 2006 року до неї приїздили брати ОСОБА_2, розповідали, що її син знаходиться у міліції і потрібно 5 000 гривень, щоб його визволити.

За висновком судово-медичної експертизи, внаслідок протиправних дій щодо ОСОБА_6, йому були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Виходячи з сукупності цих та інших досліджених у судовому засіданні доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, суд обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_2 і ОСОБА_4за ч.3 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України.

Доводи касаційної скарги захисника про непричетність його підзахисного до вчинення зазначених злочинів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд, у відповідності з вимогами ст.ст. 323, 334 КПК України проаналізувавши фактичні дані, що містяться у показаннях підсудних, потерпілого, свідків, висновках проведених у справі експертиз та інших джерелах доказів, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України, та належним чином умотивував свої висновки у цій частині.

Призначивши ОСОБА_4 за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів покарання у виді позбавлення волі, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 343 КПК України мав право змінити засудженому запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту, а тому доводи касаційної скарги захисника і в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованим.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Вважати призначене ОСОБА_2 покарання надмірно суворим, про що йдеться у його скарзі, колегія суддів підстав не вбачає.

Разом із тим, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4та ОСОБА_5 у вчиненні 2 липня 2006 року незакінченого замаху на вимагання та викрадення і незаконне позбавлення волі ОСОБА_6 наведеними у вироку доказами не підтверджується.

Так, відповідно до ч.3 ст. 15 КК України замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Проте, як видно з вироку, у ньому взагалі не зазначено, які ж причини завадили засудженим 2 липня 2006 року учинити заплановані ними злочини, та якими доказами це підтверджується.

За таких обставин кримінальна справа щодо усіх засуджених в цій частині підлягає закриттю.

Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за сукупністю злочинів із застосуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, може бути застосовано лише окремо за кожний злочин, а не за їх сукупністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Полтавської області від 4 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_4та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_3. і ОСОБА_5 в частині їх засудження за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 146; ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 189 КК України за епізодом від 2 липня 2006 року скасувати, а справу в цій частині закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України, на підставі ст. 70 КК України, на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України, на підставі ст. 70 КК України, на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України, на підставі ст. 70 КК України, на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, яке є його власністю.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 146 та ч.4 ст. 189 КК України, на підставі ст. 70 КК України, на п'ять років обмеження волі з конфіскацією частини майна, яке є його власністю.

го ловуючого	Коновалова В.М.,
суддів	Кривенди О.В., Шевченко Т.В.,
за участю: прокурора захисника засудженого	Яковенко Р.І., ОСОБА_1, ОСОБА_2,