Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2008 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Краматорська Донецької

області, ранше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України і йому призначено покарання 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 18 грн. 09 коп. в дохід держави.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

ОСОБА_1. з серпня 2007 року проживав разом із ОСОБА_2, яка виховувала сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2

16 лютого 2008 року, о 23 годині ОСОБА_1. у стані алкогольного сп'яніння прийшов до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. В цей час малолітнійОСОБА_3 грався на підлозі у кімнаті, де знаходився телевізор. Побачивши ОСОБА_1 дитина почала плакати, у зв'язку з чим на грунті особистих неприязних стосунків у ОСОБА_1 виник умисел на умисне вбивство з особливою жорстокістю малолітнього ОСОБА_3. З цією метою, достовірно знаючи вік ОСОБА_3, усвідомлючи, що від його дій дитина буде зазнавати сильних фізичних страждань, ОСОБА_1. підняв малолітнього ОСОБА_3 за одяг і з висоти близько 1,5 м кинув його в сусідню кімнату на відстань приблизно 2,5 м, внаслідок чого дитина ударилась головою об тверду поверхню дерев'яної підлоги і продовжувала голосно плакати. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на позбавлення життя малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_1. схопив його за одяг в області шиї і кинув у дитячий манеж, а потім наніс численні удари руками по голові та тілу ОСОБА_3, від чого той зазнавав сильних страждань.

Внаслідок умисних протиправних насильницьких дій ОСОБА_1 малолітньому ОСОБА_3 було заподіяно тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння і основи черепа, субарахноїдальними крововиливами, забоїв та синців голови, обличчя, лівої кисті та правої сідниці.

17 лютого 2008 року о 1 годині ОСОБА_3 було доставлено до лікарні, де він, незважаючи на надану медичну допомогу, тієї ж ночі о 3 годині 30 хвилин помер. Причиною смерті малолітнього ОСОБА_3 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку, переломом кісток склепіння та основи черепа та ускладнилась розвитком набряку головного мозку та легень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що показання на досудовому слідстві він давав внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове слідство проведено однобічно і неповно, суд не дав належної оцінки показанням потерпілої та свідка, які в суді змінили свої показання, не врахував, що згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від страждає олігофренією у стадії легкої дебільності. У доповненні до касаційної скарги засуджений ОСОБА_1. просить перекваліфікувати його дії на статтю кримінального закону, яка передбачає відповідальність за вбивство через необережність.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства малолітнього ОСОБА_3 за зазначених у вироку обставин підтверджується дослідженими судом доказами.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1., визнаючи свою винність у пред'явленому обвинуваченні частково, показав, що дитину він не кидав, ударів їй не наносив, а тільки підняв з підлоги та посадив у манеж.

Під час досудового слідства ОСОБА_1. показував, що він розізлився на ОСОБА_3, оскільки він плакав, взяв його за одяг, підняв і хотів перенести в іншу кімнату, але не розрахував своїх дій і вийшло так, що він штовхнув ОСОБА_3, який просунувся деяку відстань, ударився головою та спиною об підлогу і заплакав ще голосніше. Після цього він підняв ОСОБА_3, поклав у манеж та наніс кілька ударів по сідницях і один удар рукою в потилицю. В інших показаннях ОСОБА_1. стверджував, що він упустив ОСОБА_3 і той ударився головою об підлогу, а коли посадив ОСОБА_3 в манеж, наніс йому рукою три удари по сідницях та один удар в потилицю.

Твердження засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що показання під час досудового слідства він дав внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства не можна визнати обгрунтованим. Його заява про це перевірялась прокуратурою м. Краматорська як повідомлення про злочин і за результами перевірки першим заступником прокурора м.Краматорська винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників Краматорського МУ МВС України в Донецькій області за відсутністю в їх діях складу злочину.

З показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 16 лютого 2008 року, увечері вона та ОСОБА_1. прийшли додому з гостин, де вживали алкогольні напої. Син ОСОБА_3 сидів на підлозі у кімнаті біля телевізора. Вона зайшла на кухню підігріти молоко і почула плач ОСОБА_3. Коли зайшла до кімнати, то побачила, що ОСОБА_1. взяв ОСОБА_3 за одяг, підняв на рівень пояса і з силою кинув до сусідньої кімнати. ОСОБА_3 пролетів метрів з два та упав на підлогу, ударившись головою, і став ще більше плакати. Після цього ОСОБА_1. схопив ОСОБА_3 за одяг і кинув в манеж. Син не перестав плакати і ОСОБА_1. наніс йому кілька ударів кулаком. Вони поклали ОСОБА_3 спати, а приблизно через годину вона почала, що став хрипіти, задихатись. Викликали швидку допомогу, завезли сина в лікарню, де він тієї ж ночі помер.

Аналогічні показання дала свідок ОСОБА_4 - мати потерпілої ОСОБА_2, яка проживала разом дочкою, її дітьми та ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні змінили свої показання, а суд не дав цьому оцінки, безпідставні.

Як убачається з протоколу судового засідання, потерпіла ОСОБА_2 деякий час давала вільні показання, які аналогічні її показанням на досудовому слідстві в цій частині, а потім попросила суд оголосити показання, дані нею під час досудового слідства, посилаючись на те, що їй важко згадувати цю подію. Після оголошення показань потерпілої, вона їх підтвердила, а її відповіді на запитання учасників судового розгляду та головуючого не суперечать її показанням як на досудовому слідстві, так і в суді.

У матеріалах справи відсутні дані про зміну показань і свідком ОСОБА_4

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_3 було виявлено закриту черепно-мозкову травму: синці в лобній області по центру, праворуч і ліворуч, забої м'яких покривів голови, переломи кісток черепа, субарахноідальні крововиливи в лівій потиличній та лівій скроневій долях; синці на лівій кисті та правій сідниці, які утворились одночасно і незадовго до смерті. Смерть ОСОБА_3 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком головного мозку та легень.

В ході досудового слідства для перевірки показань засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4проведено відтворення обстановки та обставин події з участю кожного з них.

За висновком додаткової судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин, зазначених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в ході відтворення обстановки та обставин події. Утворення цих тілесних ушкоджень за обставин, зазначених ОСОБА_5 експерт вважає малоімовірним.

Про наявність у ОСОБА_1 умислу на вбивство ОСОБА_3 свідчить характер застосованого до малолітньої дитини, вік якої не досяг і одного року, а саме: кидання його на підлогу, в манеж, нанесення ударів руками у різні частини тіла, а тому доводи касаційної скарги засудженого про те, що він вчинив вбивство ОСОБА_3 з необережності, безпідставні.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1. дійсно страждає олігофренією у стадії легкої дебільності, але на момент вчинення злочину він усвідомлював значення своїх дій і міг керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Досудове та судове слідство проведено з достатньою повнотою, порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування вироку, не виявлено.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_1 кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України: з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, його особи та конкретних обставин справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2008 року щодо нього без зміни.

З оригіналом згідно: