Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 02 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 13 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією належного їй майна.

На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона в середині вересня 2006 року придбала з метою збуту у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), який перенесла до квартири свого співмешканця ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1, де незаконно зберігала його з метою збуту.

27 вересня 2006 року о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_1 збула ОСОБА_3 даний наркотичний засіб загальною вагою 8,45 г, отримавши за це 70 грн.

У середині грудня 2006 року засуджена повторно, незаконно, з метою збуту придбала у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), який перенесла до квартири свого співмешканця ОСОБА_2, де незаконно зберігала його з метою збуту.

26 грудня 2006 року ОСОБА_1 о 19 годині 50 хвилин повторно незаконно була ОСОБА_4 даний наркотичний засіб загальною вагою 9,86 г, отримавши за це 70 грн.

У цей же день, при проведенні обшуку за місцем проживання засудженої було виявлено та вилучено пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною вагою 516,95 г, що є великим розміром, який вона незаконно повторно зберігала з метою збуту.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженої, вказує на неправильне застосування судом кримінального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок його м'якості. Крім того, звільняючи засуджену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд, усупереч ст.77 КК призначив їй додаткове покарання у виді конфіскації належного їй майна. У зв'язку із цим просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У запереченні на касаційне подання засуджена ОСОБА_1 не погоджується з доводами прокурора про м'якість призначеного їй покарання та просить виключити з вироку рішення про застосування до неї додаткової міри покарання у виді конфіскації частини майна, яке є її власністю.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про винність засудженої у вчиненні інкримінованого їй злочину ґрунтуються на всебічно досліджених та вірно оцінених судом доказах і в касаційному порядку не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як убачається з наявних у справі матеріалів, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, послався на такі пом'якшуючі відповідальність обставини, як визнання нею своєї вини, щире каяття, позитивна характеристика, те, що злочин вчинено вперше, а також стан здоров'я засудженої та її батька.

Проте, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину. Зокрема, що цей підвищеної суспільної небезпечності злочин посягає на встановлений порядок виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також поводження з ними й охорону здоров'я населення. Не враховано також тривалий період зберігання та збуту засудженою наркотичного засобу, який відноситься до категорії особливо небезпечних, його загальну кількість - 535,26 г (що є великим розміром).

Таким чином, висновок суду про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства є недостатньо мотивованим.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим, суперечить загальним принципам призначення покарання та роз'ясненням, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) .

Крім того, суд при звільненні ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням допустив неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженим можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Перелік цих видів додаткових покарань є вичерпним. Додаткове покарання у виді конфіскації майна у даному випадку не застосовується.

Виходячи з викладеного, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, а кримінальна справа щодо неї підлягає направленню на новий судовий розгляд.

Якщо суд під час нового розгляду справи дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, то цим вироком призначене їй покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 13 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд тому ж суду в іншому складі суддів.