Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Колесниченка О.В.,

захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 02 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м.Севастополя від 17 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1

постановою в.о. начальника СЧ СВ УМВС України в м.Севастополі від 27 червня 2007 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою ТОВ "Янос-В" своїм службовим становищем, вчиненої у великих розмірах.

Постанову про порушення кримінальної справи ОСОБА_1 оскаржила до суду і постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 серпня 2007 року її скаргу задоволено, постанову в.о. начальника СЧ СВ УМВС України в м.Севастополі від 27 червня 2007 року про порушення кримінальної справи скасовано і в порушенні справи відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 17 жовтня 2007 року зазначена постанова залишена без зміни.

У касаційній сказі ОСОБА_3 не погоджується з постановленими судовими рішеннями та вважає, що вони є незаконними, просить їх скасувати, а матеріали справи направити на досудове слідство.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу обгрунтованою, адвоката ОСОБА_2, який підтримав касаційну скаргу ОСОБА_3 і просив скасувати постановлені у справі судові рішення, ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення касаційної скапги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

У ст. 236-8 КПК України, якою передбачено порядок розгляду скарг на постанови про порушення кримінальної справи, зазначено, що при розгляді скарги на постанову про порушення справи суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Із змісту наведеного закону вбачається, що на цій стадії перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і закон не вимагає надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Такі вимоги закону суд першої інстанції порушив.

Скасувавши постанову про порушення кримінальної справи за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою ТОВ "Янос-В" своїм службовим становищем, вчиненої у великих розмірах, суд у постанові послався на те, що підстав для її порушення не було.

Суд зробив висновок, що аудиторський висновок фінансової діяльності ТОВ "Янос-В", покладений в обгрунтування порушення кримінальної справи, отриманий з порушенням порядку, передбаченого діючим законодавством, він не є повним і не містить достатніх фактичних даних, які свідчать про наявність у діях службових осіб ТОВ "Янос-В" ознак складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, і не міг бути підставою для порушення кримінальної справи.

Крім того, на думку суду, постанова про порушення кримінальної справи від 27 червня 2007 року винесена з порушенням вимог ст. 98 КК України, також резолютивній частині на зазначено місце роботи службової особи, щодо якої порушена кримінальна справа за фактом розтрати чужого майна.

Таким чином, суд в порушення вимог ст. 236-8 КПК України, у постанові визнав установленими обставини, які, відповідно до ст. 64 КПК України, підлягають доказуванню в кримінальній справі і можуть бути встановлені лише при проведені досудового слідства, а також оцінив докази з точки зору їх допустимості, що можливо тільки під час розгляду справи по суті.

Допущені місцевим судом порушення вимог кримінально-процесуального закону залишились поза увагою і не були усунуті при апеляційному розгляді справи, а доводи апеляції ОСОБА_3 не були спростовані. Вважаючи рішення місцевого суду про відсутність підстав для порушення кримінальної справи законним, апеляційний суд припустився аналогічної помилки і послався на ті ж обставини, що й місцевий суд.

Такі порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, вони ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, а тому постанову Ленінського районного суду м.Севастополя та ухвалу Апеляційного суду м.Севастополя за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання службовою особою ТОВ "Янос-В" своїм службовим становищем, вчиненої у великих розмірах слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 27 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м.Севастополя від 17 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до Ленінського районного суду м.Севастополя.