Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженого

ОСОБА_6 на постановлені щодо останнього судові рішення,

вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від

02 грудня 2008 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 04 травня 1993 року за ч. 2 ст. 190,

ч. 2 ст. 206 КК України на 4 роки позбавлення волі; 28 жовтня 1999 року за ч. 3 ст. 1982 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого

30 липня 2002 року умовно-достроково на

10 місяців 2 дні; 26 грудня 2005 року за

ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 70 ч.4, 71 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі, зарахувавши у строк покарання повністю відбуте покарання за вироком від 26 грудня 2005 року.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня

2009 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 31 березня 2003 року, приблизно о 23 год., біля АДРЕСА_1, в стані алкогольного сп’яніння, спільно з невстановленою слідством особою умисно завдав ОСОБА_7 численні удари в голову і тулуб, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть останнього.

У касаційних скаргах захисник та засуджений ОСОБА_6 посилаються на те, що на досудовому слідстві до останнього застосовувалися недозволені методи, досудове та судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, а викладені у вироку висновки суду, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами. Зазначають, що ОСОБА_6 не вчиняв злочину, за який його засуджено, судом не з’ясовано та не взято до уваги ряд обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Засуджений, крім того вказує, що йому не було вручено копію обвинувального висновку. За змістом скарг порушують питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень та закриття справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив касаційні скарги захисника та засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги з наведених у них мотивів слід залишити без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою зміну чи скасування судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність

ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, із показань свідка ОСОБА_8 убачається, що у ніч на 01 квітня 2003 року, приблизно опівночі, у квартиру, де вона проживала із сином

ОСОБА_9 і його знайомим ОСОБА_10, а також, коли там перебувала ОСОБА_11 приходив хлопець на ім’я ОСОБА_6. Всі разом розпивали спиртне і ОСОБА_6 щось розповідав, а десь через тиждень їй стало відомо, що біля автостоянки у районі автовокзалу був побитий якийсь хлопець, від чого він помер. При цьому свідок наполягала на тому, що у квартиру приходив саме

ОСОБА_6

Показаннями свідка ОСОБА_9 встановлено, що 31 березня 2003 року він бачив як біля будинку № 2Б на вул. Горького потерпілий ОСОБА_7 розмовляв з

ОСОБА_6 і зі слів останнього, вони домовилися про зустріч увечері цього ж дня. Пізніше, приблизно о 00 год., ОСОБА_6 прийшов за місцем його проживання у збудженому емоційному стані та казав, що був на "стрілці" і біля стоянки на розі АДРЕСА_1 "хлопнув фуцика". У квартирі ОСОБА_6 помив руки, що були в крові, а також він змив кров з бамбукової палиці, чимось залитої усередині, яку свідок у нього бачив і раніше.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 31 березня 2003 року вдень він бачив у дворі АДРЕСА_1 потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Цього ж дня, приблизно о 24 год., ОСОБА_6 приходив у квартиру до ОСОБА_12, був він у збудженому емоційному стані та казав, що тільки побив палицею якогось чоловіка, демонструючи при цьому важку палицю, залиту чимось усередині. Свої показання свідок підтвердив і при проведенні очної ставки із ОСОБА_6

Як убачається з показань свідка ОСОБА_11, 31 березня 2003 року вона перебувала у квартирі ОСОБА_9 і там же знаходився ОСОБА_6, у якого куртка попереду була замита і він казав, що з кимсь побився. Також у

ОСОБА_6 з собою була важка бамбукова палиця і він казав, що вона йому не належить, а брав її на якусь справу.

Згідно з висновком судово–медичної експертизи, смерть ОСОБА_7 сталася від тупої відкритої черепно–мозкової травми у вигляді перелому кісток черепа з крововиливами під оболонку мозку, яка ускладнилася здавлюванням речовини головного мозку, субдуральною гематомою, що призвело до набряку головного мозку.

Судово–медичний експерт ОСОБА_13 на досудовому слідстві показав, що виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження, не виключно, могли утворитися від сполучної дії тупих предметів, можливо також від бамбукової палиці з порожниною, залитою свинцем, а також від дії твердого металевого предмету, можливо, коли тіло падало на такий предмет, враховуючи наявність у рані сполук заліза.

Факт вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину підтверджується також даними, що містяться у показаннях потерпілої

ОСОБА_14, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, протоколі огляду місця події, висновку судово-біологічної експертизи, інших матеріалах.

Аналіз показань вказаних свідків, інших доказів у справі та конкретних обставин справи свідчить про те, що саме ОСОБА_6 за викладених у вироку обставин заподіяв ОСОБА_7 умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, а тому суд, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про винність засудженого у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Покарання ОСОБА_6 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Тому доводи у скаргах про необґрунтованість засудження ОСОБА_6, позбавлені підстав.

Посилання у скаргах на те, що на досудовому слідстві до ОСОБА_6 застосовувалися недозволені методи, є неспроможними, оскільки у справі відсутні дані, які б свідчили про застосування на досудовому слідстві до засудженого протиправних заходів, крім того, із матеріалів справи вбачається, що на досудовому слідстві та в судовому засіданні ОСОБА_6 не визнавав себе винним в інкримінованому йому злочині.

Даними, що містяться у протоколі судового засіданні встановлено, що ОСОБА_6 отримав копію обвинувального висновку 13 липня 2005 року, а тому надуманим є твердження з даного приводу у скарзі засудженого.

Отже, касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року щодо ОСОБА_6 – без зміни.