Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 4 червня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- за ч.3 ст. 153 України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судове рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

15.12.2006 року близько 22 год. ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, застосував фізичне насильство до малолітнього потерпілого ОСОБА_3, 1995 року народження, чим спричинив йому фізичного болю, та, подолавши опір останнього, задовольнив з ним свою статеву пристрасть у неприродний спосіб.-

У ніч на 21.05.2007 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_2 і разом із ОСОБА_4, який не досяг віку кримінальної відповідальності, внаслідок чого до нього застосовані заходи виховного характеру, шляхом розбиття вікна і пошкодження замка, проникли у торговельний павільйон, розташований по бул. Шевченко, 252а у Жовтневому районі м. Маріуполя, звідки таємно викрали майно, що належало ОСОБА_5, на суму 2841грн. 60 коп.

У ніч на 18.06.2007 року ОСОБА_1 повторно за попередньою змовою зі ОСОБА_2 і разом із ОСОБА_6, який не досяг віку кримінальної відповідальності, внаслідок чого до нього застосовані заходи виховного характеру, шляхом розбиття вікна і пошкодження замка проникли у той же торговельний павільйон, який належав ОСОБА_5, звідки таємно викрали майно на суму 2174 грн. 55 коп..

У апеляційному порядку вирок оскаржено не було.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області доводить, що суд безпідставно прийняв рішення про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання. Посилається на те, що судом не було ураховано тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів, у тому числі й щодо малолітнього, даних про особу засудженого, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що ОСОБА_1, визнавши вину частково, не розкаявся у вчиненому злочині, передбаченому ч.3 ст. 153 КК України. Просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати за м'якістю призначеного йому із застосуванням ст. 104 КК України покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів і правильність юридичної кваліфікації його дій не оспорюються в касаційному поданні.

При призначенні засудженому покарання суд урахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, який злочини вчинив у неповнолітньому віці, пом'якшуючі та обтяжуючу його покарання обставини та правильно визначив вид і розмір покарання за кожний із вчинених злочинів і за їх сукупністю.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи та дані про особу засудженого давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Так, визнаючи можливим виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням, суд послався на думку представника потерпілого, яка просила не позбавляти ОСОБА_1 волі, та на те, що останній мав постійне місце проживання та навчання.

Проте, суд не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 засуджено за два тяжкі злочини та у стані алкогольного сп'яніння - за особливо тяжкий злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітнього. Окрім того, ОСОБА_1 за місцем навчання та проживання характеризувався посередньо.

Також суд не звернув уваги на те, що за даними, викладеними у характеристиці, наданій ОСОБА_1 Маріупольським професійним ліцеєм будівництва, засуджений з 15.01.2007 року не відвідував заняття в цьому учбовому закладі, оскільки не бажав навчатися (а.с.224).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - мати ОСОБА_1 показала, що останній проживав з бабусею ОСОБА_8, яка з огляду на її похилий вік не справлялася з його вихованням, а її - матері він також не слухався (а.с. 331).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення засудженому покарання із застосуванням ст.ст. 104, 76 КК України через його м'якість не є необхідним й достатнім для виправлення засудженого.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то покарання має бути призначено з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 4 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.