Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 листопада 2008 року подання в.о. Генерального прокурора України про перегляд в порядку виключного провадження за нововивленими обставинами вироку Апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2004 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2004 року щодо ОСОБА_3,

зазначеним вироком

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Смірних Сахалінської області, РФ,

раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 153 КК України на десять років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 152 КК України - десять років позбавлення волі;

- за пунктами 2, 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України - п'ятнадцять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 остаточно визначено покарання п'ятнадцять років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2004 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він 23 вересня 2002 року, приблизно о 15 годині, знаходячись на території зруйнованого цеху № 2 ВАТ "Пологівський завод будматеріалів" у м. Пологи Запорізької області, зустрів свою племінницю - малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, яка йшла до своєї бабусі. Маючи умисел на її згвалтування ОСОБА_3 завів дівчинку до напівзруйнованої будівлі, де, із застосуванням фізичного насильства, спочатку згвалтував малолітню ОСОБА_4, а потім задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом. Після цього ОСОБА_3, з метою приховати вчинені злочини, задушив малолітню ОСОБА_4

У поданні в.о. Генерального прокурора України про перегляд судових рішень в порядку виключного провадження за нововиявленими обставинами порушується питання про скасування вироку Апеляційного суду Запорізької області та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України стосовно ОСОБА_3 з направленням справи до Генеральної прокуратури України на додаткове розслідування.

Прокурор вказує на те, що при постановленні зазначених рішень не були відомі обставини, які доводять неправильність засудження ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 153, ч. 4 ст. 152, п.п. 2, 9, 10 ч. 2 ст. 115 КК України.

Під час досудового слідства кримінальної справи щодо ОСОБА_5, цей обвинувачений звернувся з явкою з повинною, у якій повідомив, що восени 2002 року в м. Пологи Запорізької області, приблизно о 15-ій годині, перебуваючи у селищі Червоне м. Пологи, він у магазині "Діва", вживав спиртне. Поблизу магазину помітив дівчинку років десяти, що йшла стежкою між руїнами цегельного заводу. Проїхавши велосипедом за нею приблизно до середини руїн, він наздогнав її, руками схопив ззаду за горло, задушив та перевіз її на відстань близько 500 метрів до струмка поблизу залізничного полотна. У високих заростях очерету, зірвавши з дівчинки одяг, зґвалтував її неприродним способом. Після цього труп дівчинки там же залишив.

Оскільки, при розслідуванні нововиявлених обставин зібрано достатньо даних, які вказують на вчинення ОСОБА_5 злочинів стосовно ОСОБА_4, водночас об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_3 злочинів щодо ОСОБА_4 у справі немає, прокурор вважає, що вирок повинен бути скасований.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав подання і просив судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, думку захисника ОСОБА_1, яка вважала обгрунтованим подання в.о. Генерального прокурора України і просила вирок Апеляційного суду та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах скасувати, а справу направити для додаткового розслідування, потерпілого ОСОБА_2, який вважав подання прокурора необгрунтованим і просив відмовити в його задоволенні, перевіривши матеріали справи стосовно ОСОБА_3 і матеріали розслідування за нововиявленими обставинами та обговоривши доводи, які викладені в поданні, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2006 року прокурором відділу організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Головного управління підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України на підставі ст. - 400-8 КПК України було призначено розслідування нововиявлених обставин у кримінальній справі № 330228 за обвинуваченням ОСОБА_3 у згвалтуванні, задоволенні статевої пристрасті неприродним способом малолітньої ОСОБА_4 та умисному вбивстві її з метою приховання злочинів.

Підставою прийняття такого рішення стало те, що під час досудового слідства кримінальної справи стосовно ОСОБА_5, обвинуваченого за п. п. "е", "з" ст. 93, ч. 2 ст. 17, п. п. "ж", "з" ст. 93, ч. ч. 3, 4 ст. 117; ч. ч. 2, 4 ст. 117; ч. 2 ст. 118; ч. ч. 1, 2 ст. 140 КК України 1960 року, п. п. 2, 9, 10, 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15 п. п. 2, 10, 13 ч. 2 ст. 115; ч. ч. 2, 3, 4 ст. 152; ч. ч. 2, 3 ст. 153; ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 357 КК України цей обвинувачений звернувся з явками з повинною про вчинення ряду нападів на жінок, неповнолітніх та малолітніх дівчат на території Автономної Республіки Крим, Харківської, Дніпропетровської та Запорізької областей у період з 1981 по 2005 роки.

Так, у явці з повинною від 21 серпня 2006 року про обставини вчиненого злочину ОСОБА_5 повідомив, що восени 2002 року в м. Пологи Запорізької області, приблизно о 15 годині, перебуваючи в селищі Червоне, він у магазині "Діва" вживав спиртне. Поблизу магазину побачив дівчинку років десяти, яка йшла стежкою між руїнами цегельного заводу. Проїхавши велосипедом за нею приблизно до середини руїн, він наздогнав її, руками схопив її ззаду за горло, задушив та перевіз її на багажнику на відстань близько 500 метрів до струмка поблизу залізничного полотна. У високих заростях очерету, зірвавши з дівчинки одяг, згвалтував її неприродним способом. Після цього труп дівчинки кинув у густі високі зарості очерету. Під час нападу на по терпілу з неї злетіли кімнатні тапочки брудно-зеленого кольору. Одягнена була в кольорову сукню.

До явки з повинною ОСОБА_5 власноручно намалював план-схему з місцями розташування руїн цегельного заводу, нападу та вчинення злочину.

Під час розслідування кримінальної справи, після написання явки з повинною і будучи додатково допитаним як обвинувачений 22 серпня 2006 року (а.с. 21-24 матеріалів розслідування за нововиявленими обставинами). ОСОБА_5 додатково показав, що у вересні 2002 року, розпиваючи спиртні напої поблизу магазину "Діва", в м. Пологи, побачив дівчинку на вигляд приблизно десять років, яка була одягнута у кольорову сукню та тапочки зеленого кольору. Помітивши, що остання зайшла на територію зруйнованого заводу, на велосипеді "Україна" наздогнав її приблизно за 70 метрів від магазину. Переконавшись у відсутності людей, зіскочив з велосипеду, схопив дівчинку двома руками за шию, підняв над землею, та стиснувши шию, утримував у такому положенні 1-2 хвилини. Після того. як дівчинка перестала подавати ознаки життя на багажнику велосипеду перевіз її до очерету, що ріс біля струмка, де задовольнив свою статеву пристрасть. Труп кинув у зарості очерету.

При відтворенні обстановки та обставин події 28 листопада 2006 року обвинувачений ОСОБА_5 показав, що приблизно 2001-2002 року, конкретно рік вказати не може, пора року була осінь, швидше всього був вересень-жовтень місяць, у післяобідній час, він перебував в районі селища Червоне м. Пологи, біля магазину "Діва", де розпивав спиртне. Був він на велосипеді. Спочатку випивав за столиком всередині магазину, а потім на вулиці, під деревом. У цей час побачив дівчинку віком 10-12 років, яка пішла в сторону руїн цегельного заводу. В чому була одягнена, не пам'ятає. Після цього він пішов за нею. Через 50-70 метрів він наздогнав дівчинку, схопив її ззаду захватом правої руки та потягнув праворуч. Від захвату дівчинка втратила свідомість, велосипед він тримав лівою рукою, а можливо й кинув. Після цього він прив'язав дівчинку на багажник велосипеда, у якому саме положенні вона знаходилася, коли її прив'язував, він не пам'ятає. Ознак життя на той момент дівчинка не подавала. Зайшовши в густі зарості очерету, він відв'язав дівчинку, і в тому ж місці вчинив з нею статевий акт неприродним способом. Чи задовольняв свою статеву пристрасть природним способом він не пам'ятає. Ніяких предметів для задушення дівчинки він не застосовував (а.с. 138-145).

Разом з тим, допитаний як свідок 5 грудня 2006 року під час розслідування нововиявлених обставин ОСОБА_5 показав, що злочин вчинив у серпні чи вересні 2003 року. Наздогнавши прискореним кроком дівчинку в 20 метрах від магазину, схопив її за шию передпліччям правої руки, одночасно утримуючи лівою рукою велосипед, та поніс до руїн цегельного заводу. Пронісши дівчинку приблизно 20-30 метрів, побачив перехожих та присів, щоб вони його не замітили. Коли люди пройшли, тіло дівчинки поклав на багажник велосипеду, прив'язавши його гумками. При цьому побачив у траві тапочок, який злетів з ноги дівчинки. Далі перевіз тіло на велосипеді на відстань 100-150м, де в густих заростях очерету вчинив статевий акт з дівчинкою, яка не подавала ознак життя. Душив дівчинку руками, інших предметів не використовував. Фізичного насильства під час статевого акту до дівчинки не застосовував (а.с. 25-29).

Крім показань ОСОБА_5, які прокурор вважає обставинами, що не були відомі суду, у поданні наведені дані, котрі свідчать про те, що під час розслідування справи щодо ОСОБА_3 начебто були грубо порушені вимоги кримінально-процесуального закону.

Зокрема, це стосується застосування незаконних методів ведення слідства з боку працівників міліції, внаслідок чого ОСОБА_3 обмовив себе, визнавши себе у вчиненні злочинів.

Крім того, як вважає прокурор, у справі викликають сумнів показання ОСОБА_3 про те, що він міг підняти ящик з тілом потерпілої, загальною вагою близько 50 кг і перенести його на відстань 500 метрів.

Також, на думку прокурора, були допущені порушення закону під час досудового слідства щодо речових доказів по справі, не перевірено алібі ОСОБА_3 на момент вчинення злочинів щодо ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що розслідування за нововиявленими обставинами у справі щодо вбивства ОСОБА_4, її зґвалтування та задоволення статевої пристрасті неприродним способом, проведено неповно і зібраних доказів недостатньо, щоб зробити висновок про те, що судові рішення стосовно ОСОБА_3 є помилковими і неправильними.

У поданні прокурор посилається на те, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_4 повністю спростовані зібраними під час розслідування нововиявлених обставин показаннями ОСОБА_5

З таким висновком колегія суддів не може погодитися з таких підстав.

Крім перерахованих у поданні доказів, які прокурор вважає отриманими незаконним шляхом, суди послалися на ряд інших доказів, які є не спростованими.

Посилання на визнавальні показання ОСОБА_5, як на основний доказ його причетності до вчинення злочинів стосовно ОСОБА_4 і одночасно повної невинуватості ОСОБА_3, колегія суддів знаходить передчасним.

Твердження ОСОБА_5, про те, що саме він, і ніхто інший вбив ОСОБА_4, задовольнив свою статеву пристрасть із трупом, є лише показаннями однієї особи, які до того ж не підтверджені іншими доказами, є нечіткими, суперечливими та не відповідають наявним у кримінальній справі доказам.

Так, допитаний як свідок 5 грудня 2006 року під час розслідування нововиявлених обставин ОСОБА_5 показав, що злочини щодо ОСОБА_4 він вчинив у серпні чи вересні 2003 року, у той час подія мала місце 23 вересня 2002 року.

ОСОБА_5 в одних показаннях зазначає, що потерпіла була одягнена в кольорову сукню, в інших - у квітчасту. Під час проведення відтворення обстановки та обставин події він взагалі зазначив, що не пам'ятає в чому була одягнена ОСОБА_4, колір її волосся.

Виконана ОСОБА_5 план-схема місця злочину суттєво відрізняється від схем виконаних слідчим і є приблизною.

Крім того, у своїх показаннях під час відтворення обстановки та обставин події та під час допиту як свідок ОСОБА_5 стверджував, що він під час вчинення злочинів був одягнений у трико темно-синього кольору. Разом з тим, під час додаткового допиту як обвинуваченого ОСОБА_5 зазначив, що в момент вчинення злочину він був одягнений у сині шорти з надписом на кишені "NIKE", які подарувала йому мати в Криму і які були вилучені під час обшуку.

ОСОБА_5 наполягав, що крім здавлювання шиї потерпілої передпліччям правої руки він більше ніякого насильства не застосовував. Стверджував, що задовольнив статеву пристрасть неприродним способом з непритомною ОСОБА_4 Не пам'ятає, чи задовольняв він свою статеву пристрасть природним способом. Ці показання ОСОБА_5 суперечать і не відповідають фактичним обставинам справи.

У показаннях ОСОБА_5 є й інші розбіжності, які не були предметом перевірки, що свідчать про неповноту розслідування.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що зазначені в поданні дані, які є лише показаннями ОСОБА_5 і містять припущення, є неповними і недостатніми для скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_3 за нововиявленими обставинами.

Як убачається із подання і матеріалів справи, під час розслідування нововиявлених обставин ОСОБА_3 6 листопада 2002 року відмовився від своїх визнавальних показань, оскільки давав їх під психологічним і фізичним впливом співробітників міліції.

Факти щодо застосування до ОСОБА_3 незаконних методів дізнання та досудового слідства працівниками міліції під час розслідування кримінальної справи перевірялися прокуратурою Запорізької області. Ці доводи не знайшли об'єктивного підтвердження.

15 січня 2007 року в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

Посилання у поданні про те, що ОСОБА_3 не міг підняти ящик з тілом потерпілої вагою 50кг і перенести його на відстань 500 метрів є не зовсім переконливим. Оскільки, як убачається з показань батьків потерпілої ОСОБА_4, на момент вчинення злочину остання мала вагу 35 - 40кг. Крім того, ОСОБА_3 займався у секції з важкої атлетики, під час роботи влітку 2002 року вантажником у приватного підприємця носив мішки по 60 кг. В матеріалах справи відсутні дані про вагу ОСОБА_4 та ящика.

Що стосується тверджень про алібі ОСОБА_3, то воно має бути ретельно перевірено.

Крім того, порушуючи питання про скасування судових рішень і направлення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 на додаткове розслідування, прокурор не зазначив, які саме слідчі дії необхідно провести.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396, ч. 1 ст. - 400-10 КПК України, колегія суддів

у задоволенні подання виконуючого обов'язки Генерального прокурора України про скасування вироку Апеляційного суду Запорізької області від 24 червня 2004 року та ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2004 року щодо ОСОБА_3 за нововиявленими обставинами і направлення справи на додаткове розслідування - відмовити.