розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-9757/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріном-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еріном-Трейд» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003742305 від 13.04.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріном-Трейд» до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0003742305 від 13.04.2012р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 30.03.2012р. № 718/2305/35369796 (а.с. 7-15), за висновками якого встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в жовтні 2011 року на загальну суму 17848,0 грн. В результаті встановленого завищення податкового кредиту за жовтень 2011 року зменшено визначену суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за жовтень 2011 року) на суму 17848,0 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0003742305 від 13.04.2012р. (а.с. 16), згідно якого позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 17848,0 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача, що угоди, які мали місце між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», тобто спрямовані на надання неправомірної вигоди учасникам господарських відносин щодо штучного формування податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 17848 грн. у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ТОВ «Промспец Консалтинг», який не спричиняє реального настання правових наслідків, в зв'язку з чим спірним податковим повідомленням-рішенням зменшено визначену суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «Промспец Консалтинг» грунтувалися на висновках акту перевірки, проведеної відносно ТОВ «Промспец Консалтинг» в якому зазначено про відсутність у ТОВ «Промспец Консалтинг» можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ТОВ «Промспец Консалтинг» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» відбулися на підставі договору № 17 від 04.01.11р. за яким ТОВ «Еріном -трейд» виступав покупцем, а ТОВ «Промспец консалтинг» постачальником товару «авто електроніка та автомобільні аксесуари».

На виконання умов договору № 17 від 04.01.11р. позивачем надано видаткову накладну, рахунок-фактуру, специфікацію, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, довіреність на отримання товару, протокол про залік взаємних вимог.

З товарно-транспортної накладної вбачається, що товар, що перевозився згідно видаткової накладної № 107 від 03.10.2011 року був отриманий ОСОБА_3 за довіреністю №22 від 03.10.2011 року та розвантажений в м. Дергачі.

За адресою м. Дергачі, вул. Олімпійська, 25 позивачем орендувалося нежитлове приміщення, згідно договору оренди № 0108/01 від 01.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Олімпія».

Отже, позивачем підтверджено документально реальність господарських операцій за вказаним вище договором.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність договору, укладеного з ТОВ «Промспец консалтинг» слугував акт перевірки ТОВ «Промспец консалтинг» за висновками якого відповідач прийшов до висновку про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України (435-15) , колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2011 року за операціями, проведеними на підставі спірного договору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Податковий кредит позивач сформував на підставі належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданої ТОВ «Промспец консалтинг» податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг» за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2012р. по справі № 2а-9757/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.