Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні 27 листопада 2008 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1. і в його інтересах захисників адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5. на вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2008 року,

Зазначеним вироком засуджені:

ОСОБА_1,

1989 року народження,

не судимий, -

- за ч. 2 ст. 115 п.п. 1, 12 КК України до довічного позбавлення волі; за ч. 1 ст. 185 КК України до 2-х років позбавлення волі.

На підставі ст. 7-0 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;

ОСОБА_4,

1989 року народження,

не судимий, -

- за ч. 2 ст. 115 КК України п.п. 1, 12 до 15 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1. і ОСОБА_4 солідарно 970 грн. на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_6 та по 100 тис. грн. з кожного на її ж користь на відшкодування моральної шкоди.

Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

27 січня 2008 р. близько 23 год. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння прийшли в буд. АДРЕСА_1 щоб знайти там знайому ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_7. Зайшовши до квартири, вони зустріли там ОСОБА_9. та його сина ОСОБА_8., які перебували у нетверезому стані. Останній, будучи незадоволеним приходом ОСОБА_1 і ОСОБА_4, почав виражатися на їх адресу нецензурними словами. На цьому грунті між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_8- з іншого виникла сварка, в процесі якої у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 виник умисел на умисне вбивствоОСОБА_8 Діючи узгоджено, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у коридорі квартири стали наносити ОСОБА_8 і ОСОБА_9 удари руками і ногами в різні частини тіла.

Після цього вони витягнули ОСОБА_8 із квартири на вулицю, у палісадник перед будинком, де продовжували його бити, від чого він впав. Коли ОСОБА_9 вийшов і намагався захистити сина, ОСОБА_1, діючи спільно і узгоджено з ОСОБА_4, став наносити чисельні удари руками і ногами по голові і тулубу. Водночас ОСОБА_4 з метою реалізації злочинного умислу, щоб позбавити ОСОБА_8 життя, став руками здавлювати його шию. Побачивши це, ОСОБА_1 також почав душити за шию руками ОСОБА_9

Вважаючи, що батько і син ОСОБА_8 мертві, бо не подають ознак життя, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 втекли з місця вчинення злочину і прийшли до ОСОБА_1 додому, за адресою АДРЕСА_2

Продовжуючи реалізацію умислу на позбавлення життя ОСОБА_8, узгодивши свої дії з ОСОБА_4, ОСОБА_1 захопив кухонний ніж і повернувся на місце, де лежали батько і син ОСОБА_8. Спочатку ОСОБА_1 наніс ножем не менше 16 різаних ран по шиї ОСОБА_8, а потім, побачивши, що ОСОБА_9 намагається встати, ОСОБА_1 збив його з ніг і наніс не менше 17 ножових поранень в область шиї.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на місці події померли.

Крім того, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_9, ОСОБА_1 викрав у нього мобільний телефон "Самсунг", вартістю 800 грн., належний ОСОБА_8, який випав із кишені куртки ОСОБА_9 під час нанесення йому тілесних ушкоджень, після чого з місця події втік.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 стверджує, що між ним і ОСОБА_4 не було попередньої змови на умисне вбивство ОСОБА_8, у зв'язку з чим, як випливає зі змісту, просить змінити вирок.

Покликаючись на щире каяття, першу судимість, хворобу матері та вагітність фактичної дружини, ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене покарання.

Доводи скарг захисників ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та його матері - ОСОБА_3 фактично аналогічні доводам скарги засудженого.

Крім того, адвокат ОСОБА_2 просить виключити з обвинувачення ОСОБА_1 ст. 185 ч. 1 КК України, оскільки він підібрав мобільний телефон, щоб приховати відбитки своїх пальців;

- засуджений ОСОБА_4 стверджує, що не перебував у змові з ОСОБА_1 на позбавлення життя потерпілих, смерть яких сталася внаслідок ножових поранень, спричинених ОСОБА_1.

ОСОБА_4 просить перекваліфікувати його дії на ст. 296 ч. 2 КК України.

Доводи скарги захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5. аналогічні доводам скарги засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційні скарги, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, грунтується на зібраних у справі і перевірених у суді доказах.

Доводи скарг про відсутність попередньої змови на вбивство ОСОБА_8, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та про відсутність вини останнього у смерті ОСОБА_8 матеріалами справи спростовуються.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, ОСОБА_1, визнаючи себе частково винним, а ОСОБА_4 - заперечуючи вину, визнали, однак, фактичні обставини умисного вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_8.

Зокрема, за показаннями ОСОБА_1, вони вдвох із ОСОБА_4 прийшли на квартиру ОСОБА_8, де між ними чотирма виникла бійка. В процесі її він бив обох потерпілих, ОСОБА_4 - ОСОБА_8, якому лежачому, сидячи на ньому, наносив спочатку удари, а потім душив його за шию. При цьому, як показав ОСОБА_1, коли ОСОБА_9 піднявся, ОСОБА_4 сказав йому: "Давай, давим його!". Після цього він сів на ОСОБА_9 і також став його душити за горло впродовж приблизно 20 секунд, після чого відпустив, бо більше не було сил. ОСОБА_4 в цей час йому сказав: "Все, пішли, він вже готовий" і це він зрозумів, що ОСОБА_8 вже мертвий.

За показаннями ОСОБА_1, коли вони прийшли додому, ОСОБА_4 йому сказав, що задушив ОСОБА_8, а він (ОСОБА_1) ОСОБА_9 - ні. Після цього він взяв на кухні ніж і, повернувшись на місце події, переконався, що ОСОБА_8 був мертвий, а ОСОБА_9 - лежав, важко дихаючи. Спочатку він декілька разів провів ножем по шиї ОСОБА_8, а потім перерізав шию ОСОБА_9, усвідомлюючи, що останній може повідомити, хто вбив його сина у разі, якщо залишиться живий.

Не визнаючи себе винним, ОСОБА_4, як на досудовому слідстві, так і в суді, підтвердив показання ОСОБА_1, не заперечуючи їх і в тій частині, що пропонував душити ОСОБА_9 та висловив провокативне припущення, що ОСОБА_9 залишився живим. При цьому ОСОБА_4 покликався на "провали" у пам'яті у зв'язку з отриманими ударами в голову. ОСОБА_4 визнав, що душив ОСОБА_8, але чи залишився останній живим, - сказати не може.

Ці показання судом першої інстанції обгрунтовано покладені в мотивацію винності ОСОБА_1 і ОСОБА_4 в умисному вбивстві двох осіб за попередньою змовою, оскільки вони є об'єктивні, позбавлені наявності підстав до обмови.

У касаційних скаргах це також не оспорюється.

За змістом закону попередня змова може виражатися як у вербальній формі, так і у формі конклюдентних дій, що в даному конкретному випадку знайшло своє вираження у заклику ОСОБА_4 душити потерпілого, а пізніше - у підбурюванні ОСОБА_1 пересвідчитися, чи не залишилася його жертва живою.

Покликання у скаргах в інтересах ОСОБА_4 на той факт, що смерть обох потерпілих настала внаслідок різаних ран шиї, заподіяних ОСОБА_1, не мають правового значення і жодним чином не впливають на правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, як і ОСОБА_1, за п.п. 1, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

Така кваліфікація відповідає і змісту п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) .

ОСОБА_1 обгрунтовано засуджений і за ст. 185 ч. 1 КК України. Він визнав, що залишаючи місце події, захопив із собою мобільний телефон, який випав з одягу ОСОБА_9

Доводи скарг, що ОСОБА_1 захопив телефон, щоб не залишати слідів злочину, - безпідставні, оскільки як свідчать матеріали справи, він його не знищив, а прийшовши додому, подарував його ОСОБА_4.

Ці доводи неспроможні і з тих підстав, що крім телефона, яким до того ж, як випливає зі справи, ОСОБА_1 не користувався у процесі вчиненні злочину, на місці події залишились інші речі, які також могли вказувати на вчинення злочину особами, причетними до нього.

Колегія суддів не знаходиться підстав і до пом'якшення покарання ОСОБА_1

Дане покарання призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України, оскільки враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і активну роль ОСОБА_1 у ньому, як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в нетверезому стані.

Суд обгрунтовано врахував і таку конкретну обставину, як нікчемність приводу для вбивства. Ці обставини у сукупності дали підстави для обгрунтованого висновку про виняткову суспільну небезпечність ОСОБА_1, у зв'язку з чим покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає вимогам закону.

Покарання, призначене ОСОБА_4, також відповідає вимогам ст. 65 КК України і належним чином мотивоване судом.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_4, захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 червня 2008 р. щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4залишити без зміни.